У прикордонному селі Дольськ, що на Любешівщині, українське телебачення «тягне» не завжди, натомість місцеві жителі нерідко дивляться… білоруське.
Чому на дев’ятому році війни і на десятому місяці повномасштабної – у Дольську майже з кожного телевізора можна без проблем дивитися білоруські й навіть російські канали, з’ясовувала керівниця громадської організації «Інформація в чистому вигляді», головна редакторка Інформаційного агентства ВолиньPost Іванна Рудишин.
Директор Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Сергій Семерей пояснює: проблема в тому, що приймання білоруських телеканалів або адаптованих до білоруського законодавства версій російських телеканалів у прикордонних селах Шаччини, Ратнівщини та Любешівщини здійснюється з потужних передавальних центрів Білорусі. А єдиний метод протидії цьому – розвиток власного ефірного цифрового телебачення, яке не поступатиметься за потужністю сигналу, кількісним та якісним наповненням.
Що про це кажуть місцеві мешканці, що мають намір робити для посилення інформаційної безпеки регіону компетентні інстанції, та яких порад варто дотримуватися мешканцям прикордоння – у випуску спецпроєкту «Межуємо, але фільтруємо».
