Раз у два тижні волонтери з Волині везуть необхідні речі військовим та посилки від рідних і друзів. Працюють так з весни, а останні три місяці називають себе – Військова пошта.
Як розповів Суспільному волонтер Павло Цапюк, днями вони вчергове повернулися із поїздки на фронт. Цього разу відвезли дві автівки та необхідні речі, а назад повернулися із трофеями.
“Чому трофеї беремо? Наприклад, така гільза від “Акації”, ми її взяли та виміняли тут на генератор і завезли її хлопцям”, – говорить Павло Цапюк.
Цього разу волонтери були на трьох напрямках. Одну автівку відвезли у Бахмут, іншу – на Запорізький регіон, в Гуляйполе. Третій бус був завантажений посилками з дому, великим вантажем генераторів, Sterlink і різних корисних речей, які перед поїздкою зібрали волонтери з Європи, Луцька та України, – розповідає Павло Цапюк.
Найнезвичніша посилка, зі слів волонтера, була із зони бойових дій: школярка, вимушена переселенка з Лиману, попросила привезти землі з дому. Волонтери прохання виконали.
За кермом хлопці їдуть по 24 години та більше, – каже волонтер військової пошти Олександр Смолярчук. Щоб не потрапити у “сіру зону”, або ж на територію ворога, постійно координують шлях з військовими.
Для Сергія Семенюка поїздка, з якої повернулися, була четвертою. Хлопець працює в барбершопі, там познайомився з Павлом Цапюком. Він запропонував долучитися до Військової пошти. Каже: бувати на передовій важко, але щоразу хочеться повертатися. До слова, уже вісім разів маршрут військової пошти пролягав через усю лінію фронту.
