26-річний молодший сержант Сергій Кримський – родом з Дніпровщини. Після травми хребта, яку отримав у бою, відновлюється в одному з медзакладів Луцька. Каже: ніколи не бачив себе в жодній іншій професії, окрім військової справи.
Суспільному боєць розповів про роль артилерії у бою та як війна змінила його уявлення про професію.
Сергій служить у реактивній батареї 81-ї окремої аеромобільної бригади заступником командира батареї з техніки та озброєння. Розповідає, що дуже пишається своїм підрозділом.
“Наша задача – приїхали і по-бистрому розвернулися, привели техніку свою до бою, нанесли вогневе ураження і поїхали. Щоб далі піхоті було легше подавляти ворога”, – говорить військовий.
На початку 2022 року Сергій закінчив школу сержантів за стандартами НАТО. Навчання тривало місяць. Каже, що українських військовослужбовців навчали в стислі строки, адже військові НАТО опановують цю ж програму за чотири місяці.
“Це цікаво, розвідку ведеш, тебе навчають іноземні інструктори, контролюють все, стежать за тобою, тести, тебе навчають, начитують. Щотижня здаєш екзамени і якщо не проходиш на якомусь із цих тижнів, тебе відправляють у твою військову частину”, – каже боєць.
Нині, на лікарняному ліжку, у Сергія є час на роздуми. Каже: до повномасштабної війни бійці були готові, однак реальність від уявлень дуже відрізняється: “Готуватися – це одне, а коли це відбувається в реальності, це зовсім інше. Важко насправді. Але нічого, ми впорались, все нормально. Це ж не фільм якийсь знімають, а реальне життя. Хтось гине, отримує травми – це страшно насправді”.
Найважче, – говорить Сергій, – було в перші тижні, коли ситуація була вкрай невизначеною. Попри усі труднощі, ворога на своїх рубежах зупинили.
Військовий говорить: усі думки нині займає якнайшвидше повернення до побратимів. На лікарняному ліжку він підтримує фізичну форму та готується за місяць повернутися в стрій.
