Дев’ять місяців в країні триває війна, котра кардинально змінила життя українців і змусила кожного зосередити свої сили й можливості навколо однієї мети: перемогти ворога, відновити зруйноване, зберегти свою національну ідентичність, – пише Район.
За цей час на військовий напрямок переорієнтувалася в своїй діяльності і Шацька селищна територіальна громада, де до кращих часів відклали туристичні проєкти, цікаві ініціативи та ідеї з популяризації мальовничого озерного краю.
Натомість започаткували співпрацю з іноземними партнерами (для отримання грантів та залучення донорської допомоги), стали укріплювати державний кордон та посилювати обороноздатність (громада має 65 км спільної межі з білоруссю), підтримувати військовослужбовців, їхні сім’ї та дбати про вимушених переселенців і мешканців деокупованих територій. Як в умовах війни і під звуки повітряних тривог живе прикордонна громада, як реагує на нові виклики та акумулює зусилля заради перемоги, розповідає Сергій Карпук, Шацький селищний голова – пише «Волинська газета».
– Сергію Вікторовичу, по той бік кордону, в білорусі, мешкає багато вихідців із сіл Шацької громади. Чи відомо Вам щось про їхні настрої, ставлення до своїх батьків, родичів, односельців з України? Що вони говорять про агресію росії проти нашої держави?
– Україна і білорусь завжди жили в мирі одне з одним. Зараз же сусідня країна стала посібницею путінського режиму і брязкає на навчаннях зброєю так голосно, що чути і на Шаччині. Війна буквально розірвала сімейні зв’язки між родичами з обох держав. Більшість вихідців з нашої громади, які мешкають у білорусі, не хочуть війни, але, усвідомлюючи підступність ворога, бояться відкрито висловлювати свою думку. Мені відомі випадки, коли уродженців нашої громади чи білоруських родичів шачан піддавали репресіям по той бік кордону, чинили на них тиск, затримували; коли українцям не дозволяли повертатися додому. Але є серед сусідів і такі, яких не злякати, котрі підтримують Україну в її боротьбі з агресором і навіть надають дуже корисну для нас інформацію.
– Вам доводиться спілкуватися з нашими прикордонниками, нацгвардійцями, представниками територіальної оборони, які стоять на варті кордону. Чи забезпечені вони якісним харчуванням, належними умовами проживання, теплим одягом? Зрештою, чи мають необхідне озброєння, щоб в разі потреби дати відсіч ворогу?
– Ми постійно контактуємо з військовими підрозділами, які дислокуються на нашій території. І якщо на початку війни ми вимушені були забезпечувати військовослужбовців усім необхідним (окрім зброї), то зараз більшість потреб, в тому числі в одязі і продуктах, відпала. Найчастіше командири підрозділів звертаються з питань допомоги щодо укріплення кордону, будівництва фортифікаційних споруд, забезпечення технікою та пальним. В громаді діє програма територіальної оборони, на яку ми постійно закладаємо кошти. Загалом ми передали військовим, які нас боронять, майже 8 млн грн з місцевого бюджету. Зазначу, що сьогодні і захисники, і місцеві жителі почувають себе набагато спокійніше і впевненіше, як на початку війни.
– Багато населених пунктів громади знаходяться в безпосередній близькості до білорусі. Як там зараз живуть люди? Чи зібрали врожай, підготувалися до зими? Хотілося б також дізнатися, як працюють на місцях ФАПи, школи, дитсадки, крамниці, заклади культури.
– Мешканці прикордонних сіл за 9 місяців звикли, що є сусідами країни-агресорки. Тому, попри постійну загрозу вторгнення зі сторони білорусі, вони сіяли, садили, обробляли поля і, звичайно, збирали врожай. Багатьох людей війна позбавила можливості виїхати на роботу за кордон, заробити кошти під час сезону відпочинку, адже туристи цього літа боялися їхати до озер. Щодо бюджетних установ, то вони працюють або в дистанційному режимі (школи), або перебувають на простої (дитсадки, заклади культури). В магазинах є все необхідне, правда, через війну ціни на основні товари зросли. Втім, критичної ситуації немає.
– Ви зазначили, що відпочинкового сезону нинішнього літа практично не було, відповідно бюджет громади недоотримав певні надходження. Через воєнний стан під частковою забороною був також збір грибів і лісових ягід. За рахунок чого поповнюється місцева казна і як виживає громада?
– Відпочинковий сезон не є бюджетоутворюючим для нашої громади, але певних втрат ми все-таки зазнали: недоотримали 300 тис. грн. туристичного збору, надходжень з єдиного податку, оскільки деякі підприємці не наважилися провадити бізнес у воєнний час. Наполовину зменшилися податкові платежі і з заготівлі грибів та ягід з комерційною метою, хоча вони в нас ніколи не були великими. Проте на лісових ресурсах мали можливість трохи заробити місцеві жителі, які збирали гриби і ягоди в дозволених місцях.
За рахунок чого живе громада? Ми ведемо індивідуальний діалог з усіма партнерами, з підприємствами та установами щодо можливості збільшення розмірів податків. Розуміючи всі ризики і втрати, пов’язані з війною, нам йдуть назустріч. Маємо підтримку і від військовослужбовців, які дислокуються на території громади і сплачують ПДФО в наш бюджет. Крім того, ефективно працює відповідна комісія, проводяться особисті зустрічі з платниками. Як результат – місцевий бюджет на сьогодні виконаний і перевиконаний.
– Сергію Вікторовичу, як громада допомагає бійцям, які зараз на передовій?
– Це в нас безперервний процес. Перебуваємо в постійному контакті з нашими захисниками: вони озвучують основні потреби, а ми спільно збираємо кошти і доставляємо на передову автомобілі (поїхало вже понад 25 авто!), дрони, тепловізори, засоби захисту тощо. Наша активна молодь з Молодіжної ради зібрала майже 200 тис грн. на рушницю-антидрон для воїна з Шацька. Днями ми відвезли два автомобілі на Харківщину, а сьогодні почали збирати кошти на ще один транспортний засіб – для бійця з села Піща. Вдячний всім, хто допомагає фінансово, хто не втомлюється донатити на Збройні сили України!
Також у цей непростий час ми підтримуємо сім’ї військовослужбовців з Шацької громади – забезпечуємо їх на зиму дровами або ж виплачуємо компенсацію в сумі 4 тис. грн.
– На території громади знайшли прихисток внутрішньо переміщені особи. Скільки їх, яку допомогу отримують від місцевої влади?
– З початку війни на території громади зареєстровано майже 2 тисячі вимушених переселенців. Більшість з них виїхали, залишилося біля 700 осіб. На постійному зв’язку з ними перебувають фахівці відділу туризму і промоцій Шацької селищної ради, Територіального центру надання соціальних послуг. Вони дізнаються про потреби переселенців, підтримують їх, видають гуманітарну допомогу, залучають до цікавих заходів. Допомагають інтегрувати цих людей у життя громади і в Шацькій селищній раді, яка спільно з партнерами з проєкту USAID «Говерла» та Програми «EGAP» працює над вирішенням їхніх проблем, підтримує людей, які втекли від війни, психологічно й матеріально. Крім того, зараз вирішується питання зведення на території громади блокованих житлових будинків для вимушених переселенців – цю пропозицію ми отримали від Волинської обласної військової адміністрації.
– В вересні у Мельниках відбувся традиційний міжнародний захід «Дорога до миру», який покликаний вшановувати пам’ять вбитих червоноармійцями біля цього села польських солдатів та офіцерів. Наскільки ця подія важлива для громади? Чи готові Ви після перемоги прийняти у межах цієї міжнародної ініціативи президентів Польщі та України, що в перспективі ставлять собі за мету засновники цього унікального українсько-польського діалогу?
– Це важлива подія для нашої громади, це ті моменти історії, які засвідчують, що українці і поляки мають спільного ворога, котрого потрібно зупинити тут, в Україні, інакше його агресію відчують на собі країни Європи. Війна, яка почалася в лютому, ще більше зблизила наші братні народи. Поляки нас повсякчас підтримують, надають прихисток мешканцям громади, виділяють потужну гуманітарну допомогу. Взагалі міжнародна співпраця є пріоритетом у діяльності Шацької селищної ради, тому ми постійно підтримуємо давні зв’язки з партнерами з-за кордону і налагоджуємо нові. В непростий для громади час саме вони допомагають нам зміцнювати економіку, покращувати матеріальну базу наших установ. На сьогодні готуємо цікаві й корисні для громади проєкти в межах програми Interreg NEXT Польща-Україна 2021-2027. Щодо візитів президентів обох країн, то так, ми готові їх у себе прийняти! Нам є що їм показати, чим зацікавити, в спільних планах Польщі і України – будівництво міжнародного пункту пропуску Адамчуки-Збереже, який покращить нашу співпрацю і дасть можливість швидше інтегруватися в Європейський Союз.
– Сергію Вікторовичу, в Шацькій громаді реалізовується великий інфраструктурний проєкт «Покращення екологічної ситуації у Шацькому НПП шляхом каналізування населених пунктів навколо озера Світязь». На якому він етапі, чи вплинула війна на темп виконання робіт?
– Проєкт – на завершальному етапі. Через воєнні дії роботи тимчасово були призупинені, але сьогодні завдяки підтримці Волинської обласної ради та обласної військової адміністрації процес знову в активній фазі. На сьогодні тривають роботи з електрифікації каналізаційної системи, закупівлі обладнання, навчання персоналу. До кінця року заплановано провести пусконалагоджувальні роботи. Як я вже згадував, в громаді триває підготовка до реалізації інших великих проєктів – зі сталого управління водними ресурсами – у межах програми транскордонного співробітництва Interreg NEXT Польща-Україна 2021-2027. Вони передбачають будівництво систем водопостачання і водовідведення в с. Пульмо та реконструкцію діючих каналізаційних систем в смт Шацьк. Крім того, в наших спільних з партнерами планах – будівництво веломаршрутів навколо озера Світязь та інших мальовничих природних локацій краю.
–Дякую за розмову! Успіхів Вам у справах розвитку Шацької громади та наближенні перемоги України над ворогом!
