листопада у селі Чорниж Луцького району віряни побилися за церкву.
Про це йдеться у сюжеті «12 каналу», – пише ВСН.Після того, як частина селян попрощалася з московським патріархатом, прихильники російської церкви на чолі із настоятелем храму, буквально, захопили храм та його територію. Тож новостворена громада ПЦУ місяцями молилася просто посеред вулиці. Та коли терпець увірвався і надійшли документи про те, що громада села офіційно ПЦУ – люди вирішили, що пора молитися у домі Божому. Утім, не вийшло: представники московського патріархату взялися захищати церкву вилами та штахетами.
Стіни Свято-Михайлівського храму в селі Чорниж цього дня чули та бачили дійсно багато. І не дивно – до такого розвитку подій люди готувалися заздалегіть, бо ж не дарма о 8-ій ранку принесли до церковних воріт вила.
Війна за церкву в Чорнижі почала назрівати ще у травні. Тоді більша частина парафіян вирішила порвати із московським паріархатом та перейти до ПЦУ. І все б нічого, якби проти них не повстала інша частина села. Прихильники УПЦ МП буквально захопили церкву: протягом п’яти місяців вони не пускали односельчан навіть на територію храму. Тож люди не мали іншого виходу, як молитися за воротами церкви.
«Ви знаєте, що мене найбільше дивує. Коли читається Євангеліє українською мовою – не те що не слухають, навіть перешкоджають іншим слухати. І це якось так дивно виглядає на четвертому десятку незалежності України», – каже священник Андрій Закидальський.
«Уявіть, 40 градусів спека, а ми стоїмо, печемося, і вони нас не впускають. Ну що це таке, де влада, де закон, якась правда має бути», – розповідає пані Тетяна, мати загиблого Героя.
Тетяна – одна із перших у селі втратила на війні сина. Ось уже майже вісім років, як їй болить усе російське. А надто ставлення односельчан, які обрали московську церку.
«Були панахиди, скільки було панахид. Не тільки я одна, ще одна жіночка є, яка сина недавно похоронила. І нас не впустили в церкву, щоб ми свічку поставили за те, що наші діти загинули за те…за них», – жаліється жінка.
Пані Наталія досі не скинула чорну хустину. Минуло лиш кілька днів після сороковин по її синові. От тільки, плаче, аби відправити 40 днів їй довелося їхати у сусіднє село. Священник Ростислав, який лишився із прихильниками московського патріархату, не пустив згорьовану матір навіть на поріг храму.
«Сказав, що для другої парафії я храм не відкрию, і я мусила їхати в Колки. Я поїхала на Рудники, там помолилися. А вони, як я приїхала, на воротах всі стояли, мене всеодно не пустили б», – каже жінка.
Вперше звершити спільну молитву українською, як належить, не на подвір’ї, а в храмі Божому парафіяни вирішили сьогодні.
«Оскільки вже сьогодні всі реєстраційні процеси завешено, ми сподіваємося, що настоятель, колишній настоятель громади МП, врахувавши оці всі зміни, дозволить православним українцям молитися в їхньому храмі», – говорить Андрій Закидальський.
Прихильники московського патріархату на чолі із отцем Ростиславом стали перед воротами храму стіною.Спілкуватися із знімальною групою «12 каналу» пенсіонерки, які захопили храм і його територію, спершу грубо відмовились.
Втім, після декількох спроб таки вдалось поговорити з ними. Жінки дають зрозуміти: якщо люди, які стоять по той бік, створили собі іншу парафію, то робити в цьому храмі їм більше нічого.
«Рашисти, які ми рашисти. Рашисти прийшли в Україну, вони заходять у хату, забирають усе готове. Отак і вони, хочуть забрати церкву готову. Ну побудуйте собі церквочку», – каже дячиха Ганна.
Вона додає: «Колись люди молилися в печерах, в катакомбах. В них же хатів є море. Хай знайдуть собі любу хатинку, облаштують, може, ми їм чимось допоможемо. Та й хай моляться».Більше того, жінки певнять, що за ці три місяці односельчани декілька разів потайки зрізали замки.
«Назбрали п’яниць. Вони ходили нам 4 замки вже порізали. Поналивають якогось клею, щоб замки ми не могли одмикнути. І хто ж ріже? оті п’яниці, дадуть 50 гривень або пляшку горілки, а воно п’яне прийде та й ріже» – ділиться жителька села.
Словом, ця група людей стоїть на своєму, церка – московського патріархату і робити іншій парафії там нічого. Розуміючи, що словами домовитись не вийде, і документи про створення парафії ПЦУ московському патріархату по-цимбалах, селяни вирішують йти на хитрість. Поки жінки заговорювали інших на воротах, чоловіки зірвали паркан з іншого боку. І тут почалася вже справжня війна. За церкву.
І хоч бійка за церкву відбулася, зайти туди ніхто так і не зміг. Колишній настоятель храму Ростислав сказав, що рішення про перейменування парафії – незаконне, корупційне, і його він буде оскаржувати в суді.
«Ми хочемо запитати в закону, чому нас перереєстрували без нашої згоди», – колишній настоятель храму Ростислав.
У законності документів запевняли отця Ростислава і священники ПЦУ, і поліція, і голова Колківської громади. Утім і цих слів бракнуло. Отець Ростислав наполіг на тому, що допоки він із громадою УПЦ МП шукатиме правди в суді, храм треба опечатати. І хоч йти на такий компроміс представники ПЦУ не хотіли, все ж погодилися.
