Питання відходу від юліанського календаря актуальне, однак до нього потрібно підходити системно. Передусім необхідно дискутувати не про те, чи варто запроваджувати новий календар, а про те, як і коли це робити. Наприклад, доцільно обрати єдину стратегію переходу на новий стиль і розробити дорожню карту.
Про це розповів голова інформаційно-видавничого центру Волинської єпархії Православної церкви України, протоієрей Віталій Собко в ефірі 12 каналу.
Священник зауважив, що нині між юліанським і григоріанським календарями наявна різниця в 13 днів, а з наукового погляду найбільш точним є новоюліанський календар, який збігатиметься з григоріанським до 2800 року.
«Із 1923 року починається запровадження новоюліанського календаря в православних церквах. За новим календарем сьогодні живуть такі автокефальні православні церкви, як Вселенський патріархат, Александрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Грецька, Албанська православні церкви, Православна церкви Чеських земель і Словаччини. За старим стилем живуть Грузинська, Єрусалимська, Польська, Сербська, Македонська, Російська та Українська», – зазначив душпастир.
Він перерахував плюси переходу від юліанського календаря до новоюліанського: досконаліше літочислення; відзначення свят спільно зі Вселенським православ’ям і більшістю церков, у тому числі з західним християнством; відхід від «русского міра» та удар по Росії.
До ризиків переходу на новий календар Віталій Собко зарахував загрозу чергового розколу; несприйняття громадськістю; уповільнення переходу парафій Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України; поверхове розуміння переходу на новоюліанський календар (дехто вважає, що, відповідно до нового календаря, перенесуть відзначення тільки Різдва Христового з 7 січня на 25 грудня, забуваючи про інші свята); сприйняття юліанського календаря як національної ідентичності; прив’язаність до юліанського календаря дат традиційного укладу життя в селах (народні прикмети, прогнози).
Протоієрей поділився, що здивований нещодавнім рішенням Священного синоду Православної церкви України, яким було дозволено як виняток цього року проводити богослужіння на честь Різдва Христового за новоюліанським календарем, тобто 25 грудня.
Він пригадав, що три роки тому священники Волинської єпархії під проводом митрополита Луцького і Волинського, владики Михаїла, який є прихильником переходу на новоюліанський стиль, відправили різдвяну службу 25 грудня.
«Тоді Священний синод засудив цей крок. Він навіть зробив зауваження нашому владиці та сказав, що це не на часі і що не варто служити різдвяну службу 25 грудня. А тут пройшло три роки… В нещодавньому рішенні синоду я не бачу спроб чи бажання підійти до вирішення цього питання системно», – сказав отець Віталій Собко.
За торішньою статистикою соціологічної групи «Рейтинг», 26% українців підтримують перенесення Різдва на 25 грудня, 4% українців святкують Різдво лише 25 грудня, 18% українців відзначають його двічі (і 25 грудня, і 7 січня), 71% – тільки 7 січня.
«Менш ніж через 100 років Різдво Христове за юліанським календарем випадатиме не 7 січня, а 8 січня. Усе – через похибку в юліанському календарі. Натомість за новоюліанським календарем Різдво надалі святкуватимуть 25 грудня», – відзначив священник. Він висловив сподівання, що до того часу, тобто до 2101 року, більшість українців житимуть за новим стилем.
На думку прессекретаря Волинської єпархії ПЦУ, уже варто запроваджувати певні кроки на шляху до переходу на новоюліанський календар:
«Насамперед потрібно оголосити про подання стратегій або дорожніх карт переходу на новоюліанський календар. Далі – провести обговорення всіх поданих стратегій і сформувати одну стратегію та одну дорожню карту.
Наступний важливий крок, який варто було би зробити, – сформувати хоча б одну нову парафію або знайти чинну, яка добровільно виявить бажання жити за новоюліанським календарем і звернеться до керівника єпархії. Тоді Священний синод міг би дозволити це їй, а також усім іншим парафіям і монастирям в Україні, які виявили би таке бажання.
Водночас потрібно було б оголосити про початок перехідного періоду на невизначений час, коли в ПЦУ будуть діяти обидва календарі з гарантованими свободою вибору, мирним співіснуванням та взаємною повагою послідовників обох традицій. До речі, приклади співіснування двох стилів є…
Після цього добре було б, якби Священний синод дозволив духовенству служити за обома календарями залежно від парафії. А великим парафіям, у клірі яких є більше ніж один священник і частина вірних бажає жити за новоюліанським календарем, потрібно було б дозволити відправу богослужінь в одному храмі за двома календарями в різні години за умови мирного співіснування та взаємної поваги.
Під час перехідного періоду, звичайно, потрібно буде видавати календарі за двома стилями, але перевагу в інформаційному супроводі свят віддавати потрібно було би новоюліанському (новому) стилю.
Звісно, разом із цим потрібно буде запустити потужну інформаційну кампанію пропагування, пояснення: що таке новий стиль, чому потрібно переходити, що це не питання віри, що буде дотримано всіх обрядів».
Також Віталій Собко звернув увагу, що, окрім незмінних дат, є Великдень та низка свят, які рухаються разом із Пасхою, наприклад, Трійця. І незалежно від стилю, Пасха завжди буде в ту ж неділю, коли її святкуватиме Вселенський патріархат.
