Товариші 28-річного жителя Нововолинська Андрія Кицюка, який загинув на війні, поділилися своїми спогадами про нього.
Він був прикладом і натхненням і для тих, хто знав його особисто, і для тих, хто просто підписався на сторінку воїна, де той ділився своїми міркуваннями і збадьорливими історіями, – пише Слово правди.
Не по роках зрілий, глибокий, начитаний юнак, Андрій Кицюк завжди мав чітку громадянську позицію. Ще навчаючись у Нововолинському коледжі, згадують його однокурсники, казав, що хоче стати воїном і захищати Україну. Завжди позитивний і життєлюбний, з прекрасним почуттям гумору, він мав дивовижну здатність піднімати бойовий дух і надихав на боротьбу.
Навіть після поранень Андрій повертався на фронт – до побратимів, до зброї. Нищити рашистів, гнати їх геть із рідної землі.
“Причина проста: бо хлопці з Волині не здаються!”, – пояснював він.
Друзі розповідають, як планували з ним відсвяткувати Перемогу. На жаль, не судилося.
