Смерть захисника з Волині, військового 14 бригади, Олександра Мартинюка, який боронив Україну від російських загарбників, стала великим шоком для всіх його рідних і близьких, – пише ВСН.
Знайомі згадують про нього як про веселу, розумну, правильну людину. До слова, раніше він працював у патрульній поліції.
Зокрема, колега загиблого завідувачка сектору комунікації Головного управління Національної поліції у Волинській області Ольга Бузулук каже, що Олександр мав стати тим, хто склав би якісний кістяк нової поліції.
«Саша не боявся висловлюватись про все: і як «цікаво» розглядають матеріали патрульних судді, і яким загалом є наше суспільство, і що потрібно змінювати всередині самої системи… Він міг би стати крутим керівником зі своїми найкращими людськими та професійними якостями. І я собі завжди уявлятиму його живим. Бо такі не повинні гинути», – пише Ольга у фейсбуці.
Олександр Мартинюк був самооборонівцем, учасником АТО, він пробіг марафон в 42 кілометри, отримав багато нагород за сумлінну службу, постійно брав участь у різних складних змаганнях з друзями та колегами.
Про загиблого, як про людину розсудливу та справедливу, можна зрозуміти з його висловів під час інтерв’ю.
«В АТО я побачив ціну, яку платить суспільство за колективну помилку. Наша колективна помилка – це байдужість і зневіра. Навіть зараз часто чую – нічого у вас не вийде, все одно будете брати хабарі, куди ви лізете? Та хіба краще залишити все, як є? Треба просто якісно виконувати свою роботу кожного дня» (з інтерв’ю в 2016 році).
«Коли людина поводиться агресивно, вона, в першу чергу, принижує свою гідність, а не нашу. Люди агресивно реагують на форму, а не на мене як людину. І якщо це перебороти, проблем не буде. Є такі, хто цього не може витримати. Але нас до цього готували» (це вже 2018 рік).
«Кожен день, коли я встаю і йду на роботу, на нелегку роботу (хоч багато хто так не вважає), я думаю про те, яка ціна за цю можливість нам виправитись була заплачена людськими життями, людськими здоров’ями… Раз вже я взявся, треба справу доводити до кінця. Здаватись ми не маємо права» (з однієї з розмов).
«Саша, – це не фініш… Ти і далі біжиш та відкриваєш нові горизонти, які нам тут недосяжні», – пише Андрій Дмитрук. На що в коментарі до допису Олександр Лєсной додає: «Саша був одним з найдостойніших людей, що я знав. Він був один з найкращих людей, на моєму шляху. Добіг до фінішу достойно. Хай з Богом спочиває».
