27-річний Віталій Кавка з Рожища на Волині, без перебільшення, той, хто правильно розумів значення слова «обов’язок». Під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України хлопець працював у Німеччині. Коли ж війна вибухами прийшла на Волинь, усе кинув і вже 2 березня став на захист рідної країни
Про це йдеться на сайті Рожищенської міської ради.
За плечима волинянин мав лише півтора роки строкової служби в прикордонних військах, але велике бажання боротися за рідну країну проти ворога.
«У двох словах не можна розказати та передати, яким був Віталій. Він був тією людиною, яка увібрала в себе усі найкращі чесноти. Дуже добрий й завжди йшов на допомогу. Світла душа, цілеспрямований та легкий на підйом до будь-яких справ. Завжди щирий та усміхнений. Він шукав у всьому позитив та проживав кожну хвилину так, щоб усі запам’ятали його, як життєрадісного хлопця», – кажуть найближчі друзі.
Те, що рожищанин не упускав руки навіть у, здавалося, безвихідних ситуаціях, можна дізнатися з коротеньких відео, які записував і викладав у соціальну мережу. Завжди усміхнений, завжди веселий. На одному з них Віталій розмовляє із тепер уже загиблим Володимиром Лепою з Рудні.
«Ну, як тобі такі «заробітки»?» – жартома запитує побратима, підкреслюючи безглуздість розмов недалеких людей про високу зарплатню військових. «Зашибісь», – відповідає той, покурюючи цигарку, а на задньому фоні виразно чути канонаду обстрілу.
«Не здаватись! Ніколи і ні в чому, якщо за тобою правда», – з таким гаслом йшов по життю, з таким і загинув 10 вересня поблизу населеного пункту Мале Веселе на Харківщині.
Живим коридором у неділю, 25 вересня, громада востаннє зустрічала Героя. Сила-силенна людей, серед яких левова частка – молодь, потяглися на вулицю Калнишевського, до батьківського дому загиблого. Вся дорога від початку міста, де зустріли машину з тілом, аж до самої оселі, була вкрита квітами і полита сльозами чоловіків, і жінок, які на колінах віддавали шану Героєві, котрий загинув заради життів мільйонів українців.
Не довго побувши вдома, траурна процесія вирушила до Свято-Михайлівського храму. Тут священники ПЦУ відспівали загиблого Віталія Кавку та помолилися за його душу. Під звуки поховального маршу й військового залпу молодого захисника провели до місця вічного спочинку та схоронили на символічній Алеї Слави, поруч з такими ж патріотами України – Героями Небесної варти.
«Обіцяв, що повернеться живим… Дуже боляче… Багато спогадів та хороших справ Віталій залишив на цій землі. Він завжди буде жити в наших серцях з відчуттям великої вдячності за все. А особливо за те, що захищаючи наше майбутнє, втратив своє», – втираючи сльози, кажуть друзі.
