У Луцьку функціонує Центр реабілітації учасників бойових дій. Щодня тут лікувальні процедури отримують понад 200 пацієнтів.
Про медичну допомогу бійцям, послуги реабілітаційного центру та попит на реабілітацію від початку повномасштабної війни в Україні в інтерв’ю “Суспільному Луцьк” розповів виконувач обов’язків директора “Медичного центру реабілітації учасників бойових дій Луцької громади” Ігор Гнетньов.
“Реабілітаційний процес – це лікувальний процес”
– Звідки техніка та як набирали спеціалістів?
– Ідея створення центру не нова. Коли говориш слово реабілітація, у всіх відразу в уяві чомусь намальовується санаторій, бювет з водичкою, масажик легенький, прогулятися стежкою в лісі чи на берег якоїсь водойми. Це такий стереотип. Реабілітаційний процес – це є лікувальний процес, який проходить паралельно з медикаментозним. Це те саме лікування, тільки без застосування медикаментів. Лікувальний процес з медикаментами і реабілітаційний без медикаментів просто дає гарний ефект. Набагато кращий, ніж ми маємо просто із застосуванням одного з елементів.
З фахівцями – досить таки складно. Складно було на той час, складно і зараз, адже реабілітаційна допомога є новим напрямком в Україні, з лікарями-реабілітологами, фізичними терапевтами, ерготерапевтами. Є лікарі, які пройшли перепідготовку. Наш завідувач, який зараз знаходиться на фронті, то він колишній лікар-хірург, пройшов перепідготовку і став лікарем-реабілітологом. Згодом доєдналися й інші лікарі.
– Як збирали людей у колектив?
– Головне – бажання працювати. Ми зустрічалися, показували, що в нас є, пояснювали, що ми хочемо. І в залежності від того, чи є блиск в очах в людини і бажання виконувати ту роботу, ми з нею почанаємо працювати.
Ми почали працювати в складі поліклінічного відділення з 18 чоловік. Наразі в центрі працює 96 працівників. Це лікарі-реабілітологи, лікарі-неврологи, лікарі-ортопед-травматологи, лікарі-психіатри, лікарі-психологи, лікарі-фізіотерапевти. Починали працювати з двома фізичними терапевтами і одним ерготерапевтом. Наразі маємо 10 фізичних терапевтів, 12 ерготерапевтів і, відповідно, систенти.
– Фізичний терапевт і ерготерапевт: чим відрізняються від звичайного терапевта?
– Це нові фахівці в галузі охорони здоров’я, які по суті своїй не мають базової медичної освіти, але які проводять масажі, фізкультуру. Їхнє завдання при цих проблемах – максимально адаптувати людину з проблемою здоров’я (чи з порушеною функцією або відсутньою функцією) до життя. От ерготерапевт – перехідний фахівець, який повинен або зуміти відновити функцію. Якщо не може відновити функцію, то її замістити. Якщо не вдається ні відновити, ні замістити – то взагалі навчити людину жити максимально комфортно при цій проблемі, без цієї функції.
– Які напрямки за ці роки і після того, як центр став окремою структурною одиницею, вдалося розвинули у центрі реабілітації? І чи змінилося підходи до роботи за останні пів року, коли ми маємо повномасштабну війну в Україні?
– Основні напрями, які ми починали – це психологічна підтримка. Далі з набуттям фахівців, з набуттям обладнання і можливостей по приміщенню ми розвивали основних два напрями: це опорно-руховий апарат і це неврологія.
З активними бойовими діями нас ситуація змусила більше уваги приділяти наслідкам вибухових, осколкових травм, втрат кінцівок. Зараз маємо хлопців і в гострому, і в підгострому періодах їхнього лікування, і мусимо застосовувати адекватні реабілітаційні заходи.
“В середньому на реабілітації – 200 людей щодня”
– Скільки щодня пацієнтів отримують лікувальні процедури у центрі реабілітації учасників бойових дій? Чи окрім лучан є мешканці інших міст області?
– Центр реабілітації складається з двох підрозділів: відділення реабілітації і мобільна паліативна допомога. Ми стараємося ці речі комбінувати, тому що в паліативну допомогу попадають не тільки онкохворі люди, а й люди, в яких є проблеми з пересуванням, які обмеженні в пересуванні в межах квартири або взагалі прикуті до ліжка. На реабілітаційному процесі ми маємо щодня в середньому 200 чоловік. Запит на цю послугу зростає. Якщо до початку активних бойових дій ми працювали в основному з 80-90 чоловік в день, то зараз ця кількість зросла.
Як правило, ми обслуговували і військовослужбовців, і учасників бойових дій, і інвалідів війни – 30 %. Буквально з третього місяця війни цей відсоток почав зростати. До нас приїжджають військовослужбовці, і вони ще не мають документа, що він учасник бойових дій. В нас обслуговуються переселенці, члени їх сімей. Тому скажемо так: категорії людей з числа військовослужбовців, учасників бойових дій, переселенців складають орієнтовно 70-80 %.
– З якими проблемами, травмами найчастіше наразі звертаються до Центру реабілітації саме учасники бойових дій?
– Наслідки мінно-вибухові. І ми шукаємо різноманітні шляхи для того, щоб наші фахівці і адекватно надавали цю допомогу.
– Для учасників бойових дій реабілітація безкоштовна?
– Практично для всіх громадян України ми надаємо безкоштовно. Ми фінансуємося за кошти Національної служби здоров’я України. Для членів сімей військовослужбовців маємо додатковий пакет послуг з Міністерством ветеранів, де надаємо психологічну підтримку. Практично комплекс реабілітації ми стараємося зробити, щоб він був максимально ефективним за досить короткий проміжок часу, долучаємо дуже багато компонентів.
Зараз наші хлопці плавають на нашій річці на байдарках, на плавальних дошках. І ми стараємося використати будь-який момент із залученням навіть тренерів, де хлопці в проміжках між активною реабілітацією долучаємо до якихось спортивних активних методів. Наші психологи з ними прогуляються в наш замок чудовий, тому що є багато хлопців, які не з Волині, не з Луцька, і їм це досить цікаво.
“Духовний стан теж має значення”
– Наскільки реабілітація допомагає поставити людину на ноги і духовно, і фізично?
– Не тільки фізичний стан, але і духовний має значення. Ми тісно працюємо з нашими капеланами. І комплекс фізичної реабілітації, і підтримка психологічна капеланів дає можливість гарно провести комплекс реабілітаційних заходів. Кожен випадок індивідуальний: може бути і три тижні, є ситуації і довше.
Я наведу такий один результат. Коли ми в перші місяці відкрилися в 2018 році, до нас приїхали хлопці-кіборги – захисники Донецького аеропорту, один з Дніпропетровської області, другий з Київської. Наслідки в них такі, що були імплантовані штучні суглоби, були апарати Єлізарова, був металоостосинтез. Хлопці прийшли до нас на милицях, будь-який рух – встати, сісти, прилягти – супроводжувався страшними болями. На той час ми не мали можливості розмістити їх в закладі цілодобово, не було ще в нас ліжок. Хлопці проживали в госпіталі інвалідів. На другий тиждень після першої реабілітаційної сесії вони вже самостійно з військового госпіталю приходили до нас. І “Батя” після другої реабілітаційної сесії з нашими атовцями побіг крос. Це показовий результат.
Чим швидше почнеться реабілітаційний процес, тим більше шансів, що хвороба буде краще вилікувана. Так як от брати класично, то реабілітація повинна починатися ще до початку планових операцій.
“Серед цивільних черга до двох місяців”
– Зараз уже є палати з ліжками для цілодобового перебування?
– З початком активних бойових дій відбулося певне переміщення як населення, так і військових. І багато військовослужбовців, які прибули до нас на лікування в область, не мають тут родичів, не мають де зупинитися, їхні військові частини знаходяться не поруч. Тому ми відкрили реабілітаційні ліжка з цілодобовим перебуванням, стаціонарні ліжка. Наразі ми маємо їх 17, і ця необхідність зростає. Попри те, що збільшується кількість людей, то черга, в нас на жаль, існує.
– Як відбувається – за записом чи жива черга?
– Ми працюємо за записом обов’язково. Тому що серед військовослужбовців, серед членів їх сімей, серед переміщених осіб черги наразі немає. Але, мабуть, що скоро вона таки змушено появиться. Тому що ми маємо певні можливості свої. Серед цивільних ми маємо вже чергу до двох місяців. Сподіваємося на розширення, зокрема це питання зараз розглядається і обговорюється.
“Психолог під час реабілітації обов’язковий”
– Чи працює психолог з учасниками бойових дій? Наскільки цей напрям важливий і для душевної реабілітації, не лише фізично-тілесної?
– Психолог обов’язково супроводжує реабілітаційний процес. Психолог, підтримуючи, дозволяє краще вийти з того стану і в майбутньому зробити так, щоби людина себе більше любила і приділяла собі більше уваги.
– Тобто, психологічна підтримка йде в комплексі з реабілітацією?
– Для учасників бойових дій це є обов’язково. І не обов’язково один психолог. Може працювати і група психологів. Крім практичних психологів, ми маємо в штаті в центрі лікаря-психолога, лікарів-психіатрів. І тому цьому напрямку ми приділяємо немаленьку увагу, стараємося, щоб це було комплексно.
– Наскільки важко працювати психологам з учасниками бойових дій? Чи працюють спеціалісти з їхніми сім’ями?
– На жаль, поки що наше суспільство не готове спілкуватися з психологом. Можливо, десь це сприймається дещо так несерйозно, а десь – з пересторогою, що буде якийсь ярлик повішений. Важко, тому що не завжди людина готова відкритися, не завжди хоче поділитися, не завжди хоче допустити до того, що робиться в душі. Це складно, тому підходи шукаємо різні. Ми, власне, з тими людьми йдемо в кіно, ідемо десь в культурний заклад для того, щоб знайти максимальний контакт, допомогти вийти з того, що робиться в голові та зробити так, щоби психологічний комфорт був якомога кращим.
– Потреба у реабілітації – душевній і тілесній зросла і наскільки з часу повномасштабної війни в Україні?
– Я би сказав, що це 100 %, тому що ця війна зачепила всіх: і мене, і тих, які були безпосередньо в “гарячих” місцях. По великому рахунку воює вся країна. І кожний робить свою роботу. Хтось повинен стріляти, хтось повинен патрони подавати, хтось хліб пекти, а хтось і турбуватися про те, що відбувається в тилу. Ми воюємо всі. Кожен воює на своїй роботі своїм вкладом і своїми можливостями надає ту чи іншу допомогу. І психологічна допомога потрібна скрізь, тому що спокій – це запорука того, що ми це можемо зробити злагоджено, не сперечаючись, не доказуючи один одному чи комусь щось.
– Як працює центр? І чи приймаєте учасників бойових дій не лише з території Луцької громади, а й з інших регіонів?
– Той контракт, який ми підписали з Національною службою здоров’я України, стосується громадян України в цілому, без прив’язки до місця проживання. Наша назва полягає в тому, що власником є Луцька міська територіальна громада, а акцент на учасників бойових дій.
Якщо до нас звертається цивільний, ми його без уваги не залишимо. Всі послуги наші безкоштовні. Ми працюємо не цілодобово, цілодобове перебування хіба що хлопців. Заклад планово працює у понеділок, вівторок, середу, четвер та п’ятницю з 8:00 до 20:00, а також додатково у суботу з 8:00 до 15:00. Щоб люди не втрачали надію, що їхня болячка – це катастрофа. Ні, це не катастрофа. Ми навчимо радіти життю, правильно та активно жити.
