У Торчинській громаді Луцького району проживає нині 164 переселенці. Усі сім’ї, котрі приїхали з регіонів, де ведуться активні бойові дії, розселили у вільні помешкання, забезпечують засобами гігієни, продуктами та допомагають із пошуком роботи.
Про це повідомляє «Суспільне».
Як розповів «Суспільному» заступник селищного голови Олександр Пиза, переселенці проживають не лише в селищі Торчин, а й в інших населених пунктах громади.
«Старалися розмістити їх по наявному житлу, яке не використовувалося. Відділеність 15-20 кілометрів від Торчина. Є сім’ї із дітьми, немає сиріт або прирівняних до них осіб. Допомагаємо тим, хто приїхав з інших територій, щоб вони мали усе на своїх місцях», – каже заступник селищного голови.
«Суспільне» дізнавалося, як облаштувалися люди в громаді та поспілкувалося з переселенками Анастасією Старжинською та Валентиною Герасименко, котрі приїхали на Волинь з Житомирської області.
На шостому місяці вагітності, втікаючи від війни, приїхала на Волинь переселенка із селища Біла Криниця на Житомирщині Анастасія Старжинська. Тут народила сина. В село Усичі, де нині проживає жінка, виїхали її рідні: чоловік, донька і бабуся. Загалом на Волині родина проживає вже пів року.
«У нас були обстріли, бо біля нас є військова частина неподалік. Було шумно, постійно були вибухи. Спочатку якось терпимо, а потім дуже швидко виїжджали. Нас вивезли до траси київської й там нас забрала машина із села Усичі», – говорить переселенка.
Анастасія Старжинська каже: одразу після їхнього приїзду місцеве населення дуже допомагало.
«Все давали – і картоплю, і моркву. Ми садили город, то допомагали: виорали нам коником. Громада дає підгузки й все решта, що ми потребуємо», – додала жінка.
Бабуся Анастасії Валентина Герасименко розповіла: спершу по ночах не спала, постійно переживала та плакала, а згодом звикла.
«Уже зараз добре. Там на городі всього потрошки садили – картоплю, буряка, моркву, огірки, помідори, капусту, часник, цибулю. Тут немає льоха, то й немає куди це все покласти на зиму», – зазначила жінка.
Зі слів бабусі Валентини Герасименко, на зиму планує їхати додому в рідне селище.Чоловік Анастасії Старжинської влаштувався на роботу до місцевого фермера, а шестирічна донька Владислава пішла до першого класу місцевої школи.
«Пишу, читаю. Зошити вже приготувала, ручки. Лінійка, стирачка, стругачка. У мене у кімнаті є м’ячик, пуфик, стіл, крісло», – каже школярка.
Усього від початку повномасштабної війни в Торчинській громаді зареєстрували 334 тимчасово переміщених осіб, котрим оформили документи на отримання виплат, передбачених законодавством. З них на компенсацію витрат по житлу звернулися 72 особи, – додав заступник селищного голови Олександр Пиза.
