Один із найдосвідченіших і найстарших військовослужбовців у волинській 100-тій окремій бригаді територіальної оборони – 61-річний Василь із позивним “Вайс”. Як розповів Суспільному боєць, служить зараз завдяки тому, що командування врахувало його військовий досвід.
Воювати чоловік пішов ще добровольцем у 2014 році після подій в Іловайську на Донеччині. Каже: тоді приїхав із заробітків в Польщі. Боронив Україну вісім років, поки у серпні 2021-го йому не виповнилося 60 років.
“Воював у Пісках, воював у Авдіївці за промкою там, у районі промки, ходили на чергування вибивали з-під моста сєпарню, потім Станиця Луганська. Це я у складі 28-ої був. Потім Кримське. Це був останній вихід – Кримське”, – каже військовий.
На момент повномасштабного збройного вторгнення російських військ в Україну в лютому Василь був удома. Говорить: одразу рушив до терцентру комплектування та соціальної підтримки.
“Прийшов до військкомату – дивлюся, натовп. Когось забирають, когось ні. Подивився, там шансів мало.: треба тільки бойовий досвід і знання. Саме це було головною мотивацією, щоб не сказати “good bye baby”, – каже тероборонівець.
У родині “Вайса” були козаки. Сам чоловік носить “оселедця”, який, з його слів, додає впевненості.
“Бабця розповідала і я потім цікавився, що на Запоріжжі було село ціле Печенюки. У ті часи, коли Січ розбили, то всі виїхали сюди. Носіння оселедця внутрішньо робить людину іншою. Це надихає, будемо казати так”, – говорить волинянин.
Батько Василя разом із дідом Савелієм возили колись їжу повстанцям, які перебували у волинських лісах.
“У нас дуже великий підрозділ був : Карпилівка, Карасин, Черемушно. Три села і у лісі стояв дуже великий підрозділ, вони возили туди їжу. Це мені аж дивно було! Інші боялися. Десь там правильна кровинушка була”, – додав військовий.
Боєць Василь має четверо онуків та воєю заради їхнього світлого майбутнього та всієї України. Каже: знає точно, що перемога буде за Україною. У вільні хвилини, додає пише вірші.
