У теробороні Волині служить пан Василь, позивний «Койот», один із найдосвідченіших бійців бригади.
Пише VSN.
Закінчивши третій курс університету цей чоловік узяв на рік академічну відпустку й пішов служити строкову службу, – йдеться на сторінці 100 Окрема Бригада Територіальної Оборони Волині у фейсбуці.
Закінчивши третій курс університету чоловік узяв на рік академічну відпустку й пішов служити строкову службу. Потім лишився ще на рік, а потім ще… Тож «академка» розтягнулася вже на 23 роки безперервної армійської служби…
Війна для «Койота» розпочалася не пів року тому, а вже далекого 2014-го. Не дивно, що чоловік не може точно назвати кількість ротацій, які довелося відбути в зоні проведення АТО/ООС: «Чи то чотири, чи то п’ять…».
З початком широкомасштабного вторгнення дружина Василя разом із двома їхніми синами – 17 і 7 років – поїхали до Литви (там проживає тесть). Тож у «Койота» тепер нове захоплення – сумлінно опановує литовську мову. Зізнається, що навіть трохи «запустив» німецьку, яку наполегливо штудіював впродовж кількох років.
За 23 роки армійської служби траплялося всякого. Зокрема й курйозного. Скажімо, якось наш штаб-сержант заступив у наряд із двома солдатами із відділення зв’язку. Одному із них пан Василь (наддосвідчений військовий зв’язківець!) поставив задачу – налаштувати супутник:
«Возиться той солдат і возиться. Мене вже аж злість бере. Тож кажу: поки не налаштуєш – спати не ляжеш! Під ранок він таки із поставленою задачею впорався. Я його похвалив, а він мені й каже: мовляв, не розуміє, чого я до нього із тим супутником причепився – він водій із автомобільної роти, якого в останній момент поставили в наряд замість зв’язківця, що захворів. Було трохи смішно, трохи незручно… Але той солдат після такезного курйозу настільки захопився технологіями зв’язку, що… перекваліфікувався у зв’язківця! Нині успішно служить в іншій бригаді, але чи не щотижня телефонує – разом згадуємо того «супутника»!».
А ще «Койот» має цікаві міркування щодо колись майже братніх для нас білорусів, які дозволили зробити із себе звичайнісіньких пішаків здичавілого кремля:
«Крепко вони зазомбовані. Живуть під боком в ЄС, хочуть їздити в Європу. А по-європейськи, по-людськи жити не хочуть – продовжують по скотськи. Не можуть збагнути, що європейським принципам «Чесність», «Справедливість», «Свобода», «Повага» альтернативи немає й бути не може».
