«Їздити туди завжди небезпечно. Особливо вночі. Були ситуаціі, коли автомати перезаряджали на нас. В полон, Слава Богу не потрапляли. Були прильоти. Але, перед нами, або після нас. Інші наші волонтери розповідали, що потрібно було кидати машину і бігти в підвал якийсь. Буває прилетить касетна бомба в певний населений пункт. Ми стоїмо і молимось. Касетна бомба – це дуже страшна річ. Вона пробиває газові труби, а там наші знайомі люди. Я молюсь, а вони плачуть», – ділиться своїми враженнями від поїздок у зону бойових дій військовий капелан, волонтер Роман Курбацький.
Роман Курбацький мешкає у Рівному. Почав волонтерити ще за кілька років до війни. Тоді започаткували на Рівненщині рух «Територія добра». Працювали з багатодітними сім‘ями, інвалідами, тощо. Потім допомагали таким сім‘ям з Ковеля. Загалом, обслуговували 200 сімей. Також, створили реабілітаційний центр, де допомагають залежним людям.
З початком повномасштабної війни розширили напрямки роботи. Створили у Рівному волонтерський центр для біженців. В області зареєстровано таких близько 50 тисяч. Ще незареєстрованих є тисяч 20, каже. Створили центр у мікрорайоні «Північний», де 2-3 рази на тиждень приймають людей, допомагають продуктами, гігієною та медикаментами, також, з документами та поселенням.
«У нас є великий міжнародний гуманітарний хаб. Подібний до хабу «Доброї справи». Тут приймаємо сотні тон гуманітарної допомоги з Європи та Америки, сортуємо її і відправляємо туди, де найбільше потребують люди. Співпрацюємо з благодійним фондом «Добра справа» з початку війни. Бувають такі моменти: чогось у нас немає – звертаємось до них, чогось у них – ми раді допомогти. Потрібно допомагати один одному», – розповідає Роман Курбацький.
Коли велись військові дії в Київській області доставляли туди продуктові пакети тим людям, які не хотіли звідти виїжджати. Велика бригада хлопців-волонтерів це робила. Це – безстрашні люди з сильною волею. Коли Київщину звільнили почали їздити на Донецький, Луганський, Дніпропетровський і Херсонський напрямки.
Також, допомагають військовим автомобілями. Вже загнали 4. Перший, який відправили спільно з благодійним фондом «Добра справа», підірвався на міні. Другий – побитий, але ще їздить. Автомобілі ідуть на Херсонський напрямок. Напрямок, де наші військові успішно просуваються вперед. В основному ці авто використовуються для евакуації поранених і доставки їжі хлопцям, які на передовій.
«Ми їздимо туди, де воює піхота. До людей, яких знаємо особисто. Формуємо сухпайки, а військові доставляють їх вже туди на «нуль». На даний момент у військових немає проблем з їжею, але ми возимо їм смаколики різні. Ковбасу, наприклад, домашню. Зараз є потреба в літньому одязі, тому, ми шукаємо літні футболки і відправляємо їм. Разом з тим, паралельно їздимо в села, які були окуповані або туди, де ведуться бойові дії. Їздимо у супроводі військових. Маємо каски і бронежилети. Доставляємо харчі тим, хто там залишився», – каже волонтер.
Роман Курбацький особисто у зону бойових дій їздив 10 разів. Раніше їздили частіше, адже, можливості були більші. Зараз одна поїздка обходиться лише пальним у 15 тисяч гривень. А, крім цього, треба щось купити, зібрати і завантажити повну машину. Наші люди та Європа ресурсно «видохлись». Треба майже все купляти. Але, є друзі, які допомагають фінансово, тому, раз на місяць їздять на Південь, раз – на Схід.
«Я розумію, наскільки буде потрібна психологічна допомога військовим, їхнім батькам, дітям, тим, хто був під обстрілами, після війни. Ми будемо їм допомагати. Вже зараз організовуємо спільно з фондом «Добра справа» літні табори для постраждалих дітей. Я вірю в слово Боже, вірю, що Бог допоможе перемогти, але наші люди, Україна має змінитися. В нас було багато «еволюцій», які Бог давав нам, а ми знову поверталися до того самого. У нас повинна зникнути корупція, злодійство і все те погане, яке є у нашому суспільстві.
Ми повинні чітко визначити за що ми воюємо. Так. За нашу свободу, але захищену свободу. Тобто, ми хочемо, щоб не було тих речей, які руйнують цю свободу. Я не вірю у мирні угоди.
Нам не пощастило жити поруч з великою імперіалістичною країною. Там у людей інші погляди, вони мислять імперіалістично, а всі інші не мають права існувати, Україна не має права існувати. Тому, нам треба ставати сильною країною. Мати сильну армію, хорошу зброю і союзників. Інакше, ми завжди будемо жити на умовах цієі країни-імперії, постійно будемо у такому стані. Потрібно відриватися від країни, яка на нас напала, повністю», – впевнений Роман Курбацький
