Старший лейтенант Ігор Скучинський із Волині, нагороджений двома орденами, після поранень пережив у лікарні дві зупинки серця. Нині воїн готується до протезування та відновлення, після якого, каже, готовий повернутися до строю.
Про це він розповів в інтерв’ю Суспільному.
На початку вторгнення з побратимами волиняни зупинив на Житомирщині колону ворога. За це йому присвоїли орден «За мужність» 3 ступеня. Тоді бійці висадилися в населеному пункті Ситники, аби перепинити техніку ворога, яка прямувала у бік Житомира. Був саме захід сонця.
«Я розставив техніку так, що ворога сліпило сонце», – пригадав Скучинський. Тож коли чимала колона ворога наблизилася, зав’язався бій. За перші хвилини вдалося знищити 14 одиниць техніки ворога. Як дізналися бійці згодом, загалом протягом 20 хвилин бою бійці завдали 730 втрат ворогу вбитими та пошкодили блищько 50 одиниць техінки.
Орден Богдана Хмельницького третього ступеня бійцю вручили за те, що він стримав бій під час розвідки – маючи вже поранену ногу та спину, воїн прикривав відхід групи. Цей бій стався біля Партизанська на Миколаївщині.
«Отримав наказ висунутися в визначений квадрат на дорозвідку перед звільненням Снігурівки», – пригадав військовий. У момент запуску квадрокоптера бійці помітили вихід бронетехніки ворога, почався й обстріл із гранатометів.
«Прийняв рішення на відхід основної групи, оскільки був поранений в ногу на той момент. Моя мобільність дорівнювала нижче нуля. Коли група почала відходити, викликав бій на себе відволікаючи БМП. Відкрив вогонь з наявної стрілецької зброї», – розповів Скучинський.
Хотів підпустити БМП та спалити з протитанкового комплексу, та машина працювала з укриття. Боєць отримав поранення в спину та втратив можливість рухатися. Відтак, він передав інформацію командуванню, та викликав вогонь, аби знешкодити сили ворога. Коли росіян дезорієнтували, Скучинського з поля бою діставав побратим.
«Він мене почав відтягувати, я вже слабо пам’ятаю, бо була велика втрата крові… потім ампутація, тяжкий стан, був у критичному стані – було дві зупинки серця. Але, дякуючи лікарям міста Кропивницького, хірургічно-проктологічному відділенню, повернули до життя – не зважаючи на дві клінічні смерті зараз я з вами розмовляю, готуюся до протезування, відновлення. Дасть Бог, якщо все буде нормально, в жовтні повернуся до строю», – розповідає військовий.
Він наголошує – українські бійці воюють не за гроші, а за тих, хто чекає вдома. І якщо хочеш стати сильнішим, треба йти туди, де страшно. А жити варто так, щоб потім не соромно було подивитися дітям в очі.
Дитивитися розмову з Ігором Скучинстким можна з 3:30:49 хв програми.
Нагадаємо, цьому героїчному воїну з Волині збирали кошти на лікування.
