Благодійну акцію “Біжу за “Азовсталь” у 15 містах України допомогли організувати члени Асоціації родин захисників “Азовсталі”. Учасники благодійного забігу у Луцьку розповіли Суспільному, чому взяли участь в акції.
Лучанка Вікторія Котельникова учасниця акції “Біжу за “Азовсталь”. Її чоловік Владислав нині у російському полоні. Жінка розповідає з чоловіком зустрічалися вісім років. Одружилися на “Азовсталі” через мережу Інтернет.
“Зробив пропозицію мені там 10 травня. 16 ми вже одружилися. Склався акт командиром і був нами підписаний онлайн. Так ми зареєстрували свій шлюб поки що”, – говорить Вікторія Котельникова.
З її слів, чоловік на військову службу у полк потрапив два роки тому.
“Коли їм треба було вже переходити в укриття на “Азовсталь”, чоловік залишив в машині боєкомплект, запасний одяг, їжу, а взяв з собою в укриття кота. Він тягав його по всьому місту, по всіх боях, переносив з точки на точку”, – говорить жінка.
На забіг вона прийшла з фотографією Владислава.
Підтримала захисників Азовсталі, своєю участю у марафоні, сестра бійця полку спецпризначення Валентина Романюк. Жінка каже, що до забігу готувалась: впродовж тижня бігала та тренувався. Свою участь в акції присвячує полоненому брату.
“Мій брат дуже мужній чоловік. Він добровільно пішов служити і я дуже ним пишаюся. І дуже його люблю. Ми дуже сильно за нього переживаємо. Постійно думаємо і сумуємо”, –говорить Валентина Романюк.
Біжить за “Азовсталь” керівниця відділу Донецького національного технічного університету Галина Лисенко. Заклад у квітні перемістився на Волинь. Вимушена переселенка каже, що українці на всіх рівнях мусять нагадувати про полонених захисників України та їхнє найшвидше повернення додому.
Учасники акції бігли дві дистанції по кілометру. Переможців не визначали, – говорить організаторка Катерина Калюжна, – а під час марафону збирали гроші для родин бійців полку спецпризначення. Скільки вдалось назбирати організатори оголосять згодом.
