У Вінниці рідні, друзі та містяни попрощалися з чотирирічною Лізою Дмитрієвою, яка загинула 14 липня від ракетного обстрілу. Мама дівчинки – в одній із лікарень міста з травмою черева.
Про це повідомляє Суспільне Вінниця.
До Спасо-Преображенського кафедрального собору, де відбулася церемонія прощання, прийшли кілька десятків людей.
У день обстрілу, 14 липня, Ліза з мамою йшла на заняття до логопеда. У дівчинки був синдром Дауна, у піврічному віці вона пережила тяжку операцію на серці, розповіла бабуся Лариса.
Ліза загинула миттєво. Маму з травмою черева госпіталізували.
«Вони її дуже любили. Я згадую, як бабуся розказувала, як вона зранечку прокидається, щоб маму не будити, то до бабусі підходить, розплющує їй очі і питає: «Не спиш?» А бабуся робила вигляд, що спить, щоб, можливо, і вона ще поспала, але вона рано прокидалася. У них є собака мопс, не пам’ятаю, як звати, то йому теж буде важко, бо Ліза на ньому і спала, і лежала. Всім важко, сім’ї – найважче», – розповіла колега бабусі Гелена Сидоренко.
За словами ж бабусі дівчинки Лариси, відразу після ракетного удару мама Лізи у телефонній розмові розповіла, що її донька загинула.
Втім наразі жінка не пам’ятає цього. Лікарі ж заборонили розповідати пацієнтці правду.
«Ірина важка, правда, стабільно. Добре, що вона прийшла в свідомість. Вона не знає дуже багатьох обставин, і навіть про сьогоднішню подію ми теж її ще не інформували. І сподіваємося просто на її одужання, на ті сили, які необхідні їй, і тим людям, які потерпіли від трагедії. Адже, окрім історії Ірини та Лізоньки, є ще історії, коли батьки та діти постраждали», – каже вінничанка Олена Верлан-Кульшенко.
Внаслідок російської атаки у Вінниці загинули ще два хлопчики – семи та восьми років.
Один із них проходив обстеження у медцентрі, загинув разом із мамою. Інший – чекав на дядька в припаркованому авто та потрапив у вогняну пастку.
Поховали Лізу Дмитрієву на міському кладовищі на Сабарові.
