У тому далекому квітні 2014 він ще був просто Вадимом, це вже згодом став Залізякою. І позивний зберіг аж до сьогодні.
Про це пишуть на сторінці волинської 14 ОМБР.
«Службу починав в одному з добровольчих батальйонів, а згодом перейшов у Володимирську бригаду, в танковий батальйон, – пригадує Вадим. – Брав участь у боях за Дебальцеве та Горлівку, а в 2016 році разом зі своїм танковим екіпажем виграв змагання на кращий танковий взвод Збройних Сил України».
По закінченню контракту Залізяка звільнився з лав ЗСУ.
«Відпочивати довелося недовго. Благо, встиг трохи підлікуватися, бо попередні роки війни «назбирав» у собі трохи осколків. А вже 25 лютого 2022 я, відмобілізувавшись, був у військовій частині. Щоправда, не в «своїй»… Я хотів бути максимально корисним для нашої армії і для своєї держави, а тому доклав максимум зусиль, аби повернутися у свій танковий батальйон своєї 14-ї Князівської бригади, у свій колектив, – розповідає командир танку Залізяка. – Зараз я тут, де хотів бути, і роблю те, що вмію. І я тут – до Перемоги!»
Свій чималий досвід Залізяка з задоволенням передає молодим побратимам, а за його проникливим поглядом, здається, ховається більше, ніж Вадим розповідає.
Та все одно цей погляд промовистий, і чітко говорить про одне, – ми переможемо!
