Волинянка Світлана Федонюк понад три місяця живе від дзвінка до дзвінка, адже усі чоловіки в її родині захищають Україну від ворога.У різних військових підрозділах – двоє синів, чоловік та брат.
Щодня жінка чекає від кожного з них на дзвінок, чи бодай маленьке повідомлення, що живий та неушкоджений, – йдеться в ТСН.
Тепер за головного чоловіка у домі двомісячний Захар, який змушує маму і бабуcю посміхатися і на мить забувати про війну і що там їхні найрідніші. Хлопчик народився у березні. Його тато Іван планував бути на пологах, але через війну – найважливіший момент у житті довелося пропустити.
Боронити Україну старший син пані Світлани, її чоловік та брат пішли одразу, щойно Росія оголосила повномасштабну війну. І хоча жінки просили лишитися вдома хоча б одному, ті запевнили, мусять бути там.
Молодший 21-річний Назар у війську служить уже рік. Вперше за цей час приїхав додому лише на добу, аби привітати найріднішу людину з днем матері.
«Я не бачила, як я бігла, куди я бігла, бігла до сина, звичайно обняла його так, не відпускаю, не відпускаю, а він каже, ну все ж, мамо, я тут вдома», – розповідає Світлана.
Свого дядька, пригадують жінки, маленький Захарко прийняв одразу.
«Він взяв його, а він до нього почав сміятися. Ми були вражені всі», – розповідають жінки.
Та вдома хлопець не затримався одразу рушив туди, до своїх, аби зупинити ворога. Чоловік Cвітлани цьогоріч планував зводити будинок, але натомість не вагаючись ні дня пішов у військкомат.
«Пішли і воюють, мусили брати зброю до рук, бо по-іншому ніяк», – каже жінка.
Пані Світлана працює старостою, під її опікою кілька сіл. Аби менше переживати за своїх чоловіків, жінка з головою поринула у роботу.
А ще, каже, багато молиться.
«Ідеш на город сапати – молишся, щось так працюєш – молишся. Допомагає молитва», – переконує вона.