У мирному житті Олександр Садовник 22 роки працював телеоператором на місцевих телеканалах Волині. Вперше пішов служити за мобілізацією 2015 року. Був командиром бойової машини. Вдруге підписав контракт із ЗСУ у листопаді 2021 року. В березні на Луганщині військовослужбовець отримав поранення. Олександра прооперували уже шість разів, попереду – ще одне хірургічне втручання.
Про війну, друзів, які лишилися на передовій, родину, реабілітацію та віру в перемогу Олександр Садовник розповів у інтерв’ю кореспондентам Суспільного.
“Поранення я отримав 7 березня під час бою. Це був другий тиждень повномасштабної війни, до нас на позиції заїхали ворожі танки із БМП. Зав’язався бій. День перед тим, у нас загинув командир роти та ще четверо людей. А в той день, коли мене поранило, я отримав середньої важкості поранення і двоє – легкі поранення. Під час одного з пострілів танка вибух був біля мене та осколок залетів у бедро, далі залетів у кишківник і я отримав поранення. Після того евакуація, госпіталізація. Спочатку Лисичанськ, потім лікарня у Дніпрі. Після мене евакуювали до Львова. Там десь біля місяця часу я пролежав. Зараз у відпустці за станом здоров’я”, – розповів Олександр Садовник.
“Тут навіть немає що думати, ми вистоїмо, ми зобов’язані вистояти. Це наша земля і ми її нікому не віддамо. Ми маємо перемогти заради тих, хто загинув. За невинно загиблих людей та дітей. Ми маємо підіймати дух патріотизму і вчити історію. Це два компоненти, які впливають на те, щоб держава була сильною. Те, що роблять російські війська тут в Україні – це не входить ні в які рамки. Це недопустимо з ними стосунки мати, бо винне не лише керівництво держави, а й народ. Це має усе населення Росії роками, а може й століттями, випрошувати на колінах прощення не лише у нашої держави, а й усього світу. Все буде Україна. Ми переможемо!” – додає лучанин.
