У Ржищеві Мар’янівської громади Луцького району зміну підпорядкування підтримала більше як сотня місцевих. Та не тут то було. Бо ж близько 20 людей, які були проти, просто не прийшли на збори до клубу. Увесь час вони були у церкві, адже боялися, що без них храм захоплять.
Справжня колотнеча розпочалася, коли після голосування громада рушила на богослужіння. Його провести не змогли. А чи вдалося розірвати зв’язки із російською церквою – розказує Ольга Матвєєва.
На збори зібралися біля місцевого клубу. Десятки людей чекали, коли у їхньому храмі завершиться богослужіння, і тоді, вже разом зі священником, вирішуватимуть долю церкви, що досі підпорядковувалася Московському патріархату. На службу, кажуть, не пішли, бо вже давно усі зв’язки із російської церквою треба розірвати.
«Я пішов до сповіді в українську церкву, пішов святити паску в українську церкву. У свою церкву не ходжу… Мій син пішов на фронт. Він зараз на передовій. І я не йду в церкву, бо я не можу йти проти сина», – каже місцевий мешканець Володимир Семенюк.
Тих, хто проти возз’єднатися із Православною церквою України, у цьому селі небагато. Однак вони, попри запрошення, на збори не з’явилися – боялися, що церкву захоплять, тож богослужіння, як не дивно, затягується.
«Вчора батюшку просив: прийдіть на першу годину. «Не знаю, може, запізнюся. Якщо, то почекайте на мене». Але скільки чекати? Завжди служиться до 12-ї години, а сьогодні перша – і ще не закінчилась служба. Це робиться спеціально, щоб зірвати збори», – роздумує Володимир Семенюк.
Не чекаючи священника, люди починають ставити свої підписи. Тим часом до клубу із сусіднього села приїздить благочинний.
«Хочеться, щоб люди усвідомили, хто вони є. А ви, я бачу, усвідомили. І хочеться, щоб мирно і спокійно ми у своїй українській державі молилися українською мовою в українській православній церкві», – звернувся декан берестечківського округу отець Володимир.
Підписи зібрані – їх на цих паперах більше як сотня. Процедуру хочуть завершити у храмі богослужінням за мир і наших воїнів. Та вирішити питання переходу мирним шляхом не вдається – на порозі людей зустрічають священник і близько двох десятків прихожан, які покидати лоно Московського патріархату в жодному разі не хочуть. Чому – пояснюють.
«По тій причині, що в нас є 14 помісних церков. Православну церкву України визнає тільки 4. І це є розкольницька організація», – запевняє отець Дмитро.
За Кирила, кажуть, не моляться, податки Москві не сплачують, а навпаки вшановують наших воїнів. Зробити це нині разом із благочинним і усією громадою – категорично відмовляються. У процесі суперечки дійти згоди односельчанам не вдається.
Попри те, що понад 120 жителів хочуть приєднатися до Православної церкви України, інші 20 – ні за що церкву віддавати не хочуть.
«Сьогодні мирно спокійно розходимося. І хочу побажати священнику: хай прийме хороше рішення», – звернувся декан берестечківського округу.
«Протокол зборів завтра веземо в Луцьк реєструвати», – заявила мешканка Ржищева Інна Проць.
У Луцьку ж все минає без перешкод.
«Тепер нам владика дав документи, ми перейшли до Православної церкви України, маємо всі папери, владика нас благословив і сказав йти до церкви і служити на українській мові, як ми хочемо», – розповів мешканець Ржищева Володимир Семенюк.
Та ключі від храму – у старости села, який підтримує Московський патріархат. Тож по поверненню у Ржищів, ймовірно, їх чекає чергова перепалка. Та за українську церкву в Україні, кажуть, боротимуться до останнього.
