48-річна Вікторія Батура під обстрілами виїхала з тимчасово окупованої Бучі до Луцька. Майже до середини березня разом з родиною жили у польових умовах і ховалися в підвалі власного будинку, — розповіла Суспільному жінка.
Усього до Луцька вдалось евакуюватися десятьом членам родини Вікторії Батури. Нині вони живуть в одному з луцьких хостелів. Переселенка волонтерить, допомагає готувати їжу на кухні.
Чоловік Вікторії Батури — військовий, його вона не бачила з 23 лютого. Брата чоловіка — Михайла — застрелили російські військові у Бучі, коли він їхав на велосипеді. Племіннику Вікторії, який був поруч з дядьком, вдалось врятуватись. Додому хлопець повернувся з простреленим наплічником, — розповідає жінка.
Фото: East NewsЗі слів жінки, під час окупації ще один родич помер у лікарні від отриманих після бомбардувань травм.
Від початку повномасштабної війни, у підвалі будинку родина облаштувала укриття, знесли матраци та ковдри.
Фото: Вікторія БатураКоли зникла електроенергія, вода та газ, почали готувати їжу у дворі будинку, на вогнищі. “Одного разу дим побачили російські військові, заглянули у двір. Ми з донькою присіли, неподалік було простирадло, почали накривати це багаття, щоб нас не розстріляли”, — пригадує переселенка.
Вибратися з міста було складно – каже Вікторія. Перша офіційна евакуація у Бучі була оголошена 9 березня, але йти до міської ради, звідки мали їхати автобуси, родина не наважилась, бо відстань була далекою, а російських військових умісті було багато.
Виходила родина з міста самостійно. Вісім кілометрів пройшли пішки, потім на дорозі їх підібрав чоловік, який їхав легковим автомобілем.
“Бабу посадили на перед, до неї дівчинку, двох хлопців у багажник, а всі інші на задньому сидіння у три поверхи”, — говорить переселенка.
Минулого тижня жінка була у Бучі, їздила на поховання застреленого родича. Каже: будинок їхній вцілів, але в місті страшно, там пахне смертю. Попри це жінка мріє повернутися в рідне місто, коли там відновлять комунікації.
