На Волині в приміщенні колишньої лікарні заселили 60 переселенців

У приміщенні колишньої лікарні селища Олика поселили 60 переселенців із регіонів, де нині тривають активні бойові дії. До цього будівля декілька років стояла пусткою, — розповів Суспільному голова громади Олександр Прендецький.

З його слів, коли приїхали люди, які втікали від війни, то в селищі швидко вирішували, як облаштовувати побут та забезпечити належні умови. Допомогли усім місцеві жителі та підприємці.

Санвузли для комфорту будували “з нуля”

Зі слів селищного голови, велику частину робіт у приміщенні колишньої лікарні виконали за два дні: відновили опалення систему та систему води, налагодили електропостачання, відмили та почистили кімнати. Після цього почали приймати переселенців.

“Я готовий надати цим людям, які тут проживають, житло в наших громадах, щоб вони залишилися в нас проживати на постійній основі, якщо в когось буде потреба”, – каже Олександр Прендецький.

Санвузли в будівлі будували з “нуля”: раніше туалет був на вулиці, а в душ переселенці ходили до нової амбулаторії, що по-сусідству.

“Нічого не було в цьому приміщенні, зробили рукомийника, повністю зробили душові кабіни – вимурували, обклали плиткою, піддони поставили, нові крани, повісили нового бойлера, повністю нову розводку води зробили”, – додав посадовець.

Місцеві жителі та підприємці допомогли переселенцям з побутовою технікою, харчами та речами, необхідними для проживання. З бюджету коштів не залучали.

“В нас склад від полотенець до круп і дитячих підгузків. Просимо людей, щоб заправили автомобілі, їдемо до Польщі, привозимо. Це, фактично, все ми привозили, 13 бусів”, –

Як облаштувалися в громаді люди

В селищі Олика вже місяць живе Оксана Мельник із села Верхньоторецьке Донецької області. Каже: на Волині переїхали 17 її родичів, і поки повертатися на Донеччину немає можливості через постійні бої.

На кухні в будівлі жінка готує їсти для родини. “Хто готує, хто прибирає, хто за дітьми дивиться, в нас і дітки маленькі є”, – говорить переселенка.

Зі слів Оксани Мельник, ні вона, ні її рідні не знаю, яка нині ситуація в рідному селі. Коли виїжджали – частину будинків розбомбили, частина господарств погоріла.

Покинула господарство і поїхала з рідного села переселенка Ірина Зарубіна. Зараз родина мешкає у кількох кімнатах колишньої Олицької лікарні.

Говорить: коли покидали дім, погодували всіх домашніх тварин наостанок, попросили сусідів забрати до себе маленьких поросяток або за можливості годувати, зачинили будинок і поїхали.

“Сусіди, які залишалися, кажемо, тільки купили поросяток, забирайте, якщо ви не думаєте їхати. Або, по можливості, годуйте їх – шкода. А корівку – я вже навіть доїти не бралась ввечері. Ми погодували її, попоїли, курчат відв’язали, мотикою підвинули двері, щоб не бачити, як вона буде йти. Сіли в машину і поїхали”, – додала жінка.

Як розповів Олександро Прендецький, чоловіки, які приїхали в селище, допомагають наводити лад на старому польському кладовищі, аби таким чином віддячити полякам, які допомагають українцям пережити війну.

Усього на території Олицької громади проживає 120 внутрішньо переміщених осіб, половина з яких – у колишній лікарні. Селищний голова додав: нині для переселенців є вільних 10 місць.