У дошкільному закладі неподалік Луцька нині проживає 50 вимушено переселених українців, серед них – 20 дітей. Усі вони приїхали з територій, де ведуться бої, – розповіла Суспільному директорка установи Ірина Нестер.
Зі слів керівниці закладу, людей забезпечили всім необхідним.
Як організували умови проживання
У садочку людей почали розселяти з 6 березня. Ірина Нестер говорить: у закладі є душ, туалет, для ночівлі облаштували матраци.
“В нас тепла підлога у садочку, опалення нам ще ніхто не вимикав, оскільки у нас тут живуть люди. По їжу вони ходять у харчоблок, дівчата їм видають за кількістю людей у їхніх кімнатах і вони самі собі хазяйнують”, – каже директорка дитсадка.
Харчують людей тричі на день. “Готуємо їжу таку, щоб пахла будинком, домом, хатою своєю і щоб їм було приємно”, – розповіла помічниця кухаря Олена.
Історії переселенців, які знайшли тут прихисток
Разом із двома синами приїхала на Волинь Валентина Кононець із селища Кочеток, що у Харківській області. Чоловік залишився вдома. Розповідає: під час повітряних тривог ховатися було нікуди.
“Ми спали в маленькій кімнаті, ліжко-півторачка і ми спали четверо. У нас дуже поганий підвал. Був газовий балон і газ у нас був опломбований, то прийшлося пломби знімати, щоб дітей кормити хоч чимось”, – розповіла жінка.
Родина Васильєвих у перші дні повномасштабної війни поселилися в бомбосховищі в місті Чугуєві Харківської області, де прожили 44 дні. Переселенка Наталія Васильєва розповіла: готувати їсти доводилося на польовій кухні.
“У мене там лишилася мама, яка в бомбосховищі зараз, брат. Донька дуже сильно пережила. Це було дуже близько і дитина це відчувала, тиждень не виходила на вулицю з бомбосховища. Спали усі на розкладушках, стелили піддони”, – додала жінка.
Загалом за півтора місяця у дитячому садочку, додала його директорка Ірина Нестер, надали прихисток більше сотні людей з регіонів, де тривають бої.