Воїн 14 ОМБР Ярослав посивів у 24 роки, проте впевнений, що це найменша плата за врятовані життя людей.
Про це пишуть на сторінці бригади у Фейсбуку.
Чудернацьке поєднання з молодими, досконалими рисами обличчя і пронизливими синіми очима. З висоти свого зросту і з досвіду пережитого Ярослав міг би дивитися на співрозмовника зверхньо. Бо більшості, на щастя, до старечого скону не доводилося переживати і відголосків прожитого молодим воїном. Але Ярослав дивиться щиро, приязно і відкрито. Потвора-війна не зробила його ні цинічним, ні черствим. Лише додала сивини.
“Це невисока плата за спалені ворожі танки, склади з боєприпасами, бензовоз, розбитий рашистський блокпост. І за 7 атак ворожої авіації за добу, які нам пощастило пережити без втрат… Всі мої хлопці живі. Що може бути важливішим? А слова побратимів «Ти наша підтримка» і те, як вони тиснуть мені руку після бою – моє найголовніше визнання. А сивих волосин я не рахую. Завжди кажу: головне, що голова на місці, а якого кольору на ній волосся, – то дурниця. А війна, як ніщо інше вчить цінувати головне – життя”, – каже юнак.
Ярослав мало говорить про себе. Більше про «своїх хлопців». Попри свій молодий вік, він їхня опора і рушійна сила. Він згуртовує, навчає переборювати страх і веде у бій. Його настрій, його запал, його праведна лють, його людяність, гостре відчуття справедливості, ще майже юнацька щирість і непохитність чоловіка і воїна, його прагнення захистити – все це дає сили вірити: Україна вистоїть і переможе.
