У неділю, 27 березня, у кафедральному соборі Святої Трійці провели заупокійну молебень за загиблими під час війни з РФ військовослужбовцями, – повідомляє ІА Волинські новини
Командиром авіаційної ланки авіаційної ескадрильї в/ч А0959 204 Севастопольськоі бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна, яка з липня 2018 року дислокується в м. Луцьку Дмитром Чумаченком, сержантом в/ч А0959 204 Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна Анатолієм Шапошником, а також рядовим Олександром Парафенюком, який проходив службу на посаді стрільця-санітара механізованого відділення військової частини А1008.
Дмитро Чумаченко загинув 23 березня у повітряному бою з нерівними силами противника в Житомирській області с. Тригір‘я.
Анатолій Шапошник 21 березня 2022 року загинув під час ракетного обстрілу противника у м. Краматорськ.
Олександр Парафенюк загинув 23 березня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Баштанка Миколаївської області.
Попрощатися з Героями прийшли рідні, друзі, побратими та багато волинян.
До присутніх звернувся Митрополит Луцький і Волинський Михаїл:
«Цей собор, який велелюдно наповнений у недільний день для того, щоб прославити Христа, сьогодні теж велелюдний, але з іншої причини – ми проводжаємо в останню дорогу захисників.
Ми запитуємо себе вкотре, що відбувається? Відбувається війна! Яку розпочав російський загарбник. Це не операція, не з’ясування стосунків. Нищать військових, молодих, старих, дітей, жінок… Це геноцид, а не воєнні дії.
Господь обирає чоловіків для праці і для захисту того, що він створив. І кожному чоловікові належить захищати дружину, дітей, батьків і батьківщину.
Багато років триває війна в Україні і ми прагнули миру. Ми звикли до терпіння і вважали, шо своєю добротою і терпінням зупинимо цю війну. Але Господь показує, що зло, яке не знищене, і грішник, який не розкаявся, чинитиме ще більше зло. Ніякого миру. Буде перемога – мир наступить. Буде перемир’я – буде знову війна. Ця рана буле кровоточити.
Ці Герої, не стоячи в черзі на Ягодині, не ховаючись у багажниках, стали на захист України. Це справжні чоловіки, якими пишаються батьки, дружини, друзі і якими пишається церква.
Тому ми сьогодні скорбимо в душі, але й пишаємось тим, що не перевелися справжні чоловіки. І нам не так вже страшно. Ми сьогодні як ніхто єдині в своїй скорботі, боротьбі та молитві за перемогу та спокій наших убієнних воїнів.
Ми молимось, щоб прийшов час і цей храм був наповнений вінчаннями і хрестинами».
Та додав на завершення: «Вас ми з честю поховаємо, а завтра підемо в бій».
Загиблих військовослужбовців поховають на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа.
Вікторія СЕМЕНЮК
