Прогнози учасників бойових дій, бійців тероборони та військових експертів
Олена Білозерська, офіцер Збройних сил України:
Якщо Росія не проведе мобілізацію, то все закінчиться нашою перемогою у травні-червні. Якщо проведе — війна триватиме не менше року, але ми все одно переможемо.
Хід війни позитивно вразив навіть мене, військову. Усе йде як слід, а ми, як з’ясувалося, — найкращі воїни в світі. Головне тепер — щоб не було ніяких домовленостей про припинення вогню, ніяких перемир’їв, навіть нетривалих, крім гуманітарних коридорів.
Інакше противник за цей час почне освоювати територію, організовувати свої тили, призначати окупаційні адміністрації, проводити зачистки нелояльного населення. Він наставить блокпостів на трасах і налагодить власну логістику.
Поки війна має дещо хаотичні форми, ми маємо перевагу, але ризикуємо її втратити. Де-факто це призведе, як мінімум, до втрати Україною контролю над значною частиною територій. Як на Донбасі. А потім, коли Росія оговтається, до подальшого російського наступу.
Георгій Тука, ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО, ексголова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації:
– Тоді, коли ми знищимо цю орду, звільнимо кожен сантиметр нашої території, включаючи Донбас і Крим. Я думаю, що на це може піти півроку-рік. З моєї точки зору, це цілком реалістичні терміни, якщо нам не будуть скручувати руки різними домовленостями, перемир’ями, якщо ця війна не перетвориться в окопну війну, як це відбулось на Донбасі
Те, що Росія вдається до ракетних і бомбових ударів, поки що [для нас] дуже важко. Але не варто посипати голову попелом. Я переконаний, що є рішення цієї проблеми. Попри те, що НАТО офіційно поки що відмовляється брати участь у забезпеченні безпольотної зони над Україною, геть не означає, що реалізація цього завдання неможливе.
Урешті-решт Україна має можливості отримати відповідну сучасну зброю на засаді двосторонніх угод, зокрема і між країнами — членами НАТО, а можливо, і між третіми країнами. А щодо персоналу, який володіє цим озброєнням, то він може прибути в Україну як добровольці іноземного легіону.
Якщо ж Росія оголосить мобілізацію, це нам не дуже зашкодить, а тільки збільшить, передусім, кількість російських полонених. Яких Збройні сили й так не дуже охоче набирають.
Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова:
– Тут питання не стільки й не тільки в оцінці військових потенціалів України та Росії. Якщо за ресурсними питаннями, то в Росії вони вже закінчуються. Тобто найдієздатніші частини та з’єднання вже було введено в дію.
Якщо зараз перекидати [сили] з інших регіонів, це означає оголяти фланги. Більше того, щоб їх перекинути, наприклад, із Західного округу, треба, грубо кажучи, завантажити всю [російську] залізницю.
Це означає зупинити решту перевезень. І це досить важко відчуватиметься для Росії. Якщо ж перекидання підуть із Центрального округу, там розміщена техніка, яка була на тривалому зберіганні, й ще не відомо, чи вона заведеться.
Тому очікувати якихось суттєвих надходжень наземної техніки не варто. Єдине, що вони можуть суттєво наростити — це ракетні війська та артилерію. Найнебезпечніше для нас. Скільки їх там ще залишилося, точно сказати не можу. Але, за заявою російських експертів, це теж досить обмежений ресурс.
По-друге, у політичній сфері в РФ відбуваються цікаві процеси. У Путіна раптом стали розплющуватися очі, що його, виявляється, дурять. Він уже дав вказівки прокуратурі, контрольно-ревізійному управлінню, слідчому комітету й розвідці з’ясувати, на що було витрачено гроші [що виділялися на підривну діяльність в Україні та формування «п’ятої колони» у 2014−2022 рр.] та яким чином [у війська РФ, що воюють проти України] потрапили призовники замість контрактників.
І я гадаю, якщо не голови, то погони точно полетять. Але якщо головам щось загрожуватиме, то перед ними постане запитання: «А може ліпше стати національним героєм і обілити своє ім’я перед міжнародним суспільством, ніж потрапити під гільйотину путінських репресійних механізмів?»
Ну і третє – те, що відбувається на міжнародній арені. Дедалі частіше почали проскакувати заяви, що Україна ніби готова на якісь компроміси чи готова обговорювати питання нейтрального статусу, чи територій тощо. Ось на це йти аж ніяк не можна, бо це буде друга пастка, не краща за мінські домовленості.
Ось ці три речі – ресурсний потенціал, внутрішньополітична й міжнародна ситуації – одна на одну накладаються. І з огляду на це, я не можу точно сказати, коли закінчиться війна. Якщо переворот станеться завтра, то завтра.
Єгор Соболєв, солдат 130 батальйону 112 бригади ТрО, Middle Python Developer у стартапі з розкриття даних Data Ocean:
– Збройні сили України зупинили запланований Путіним blitzkrieg. Тепер більшість нації з неймовірною стійкістю витримує терор бомбами та ракетами, за допомогою яких Росія намагається морально зламати Україну.
Точно не вийде, бо дедалі більше українців та українок кажуть собі: «Перемога або смерть». Така реакція вільних людей забезпечить перемогу України. Сподіваюся, до літа ми розгромимо окупаційні армії. Але я зараз звичайний солдат, у командування можуть бути абмітніші плани.
Я не знаю, коли саме закінчиться війна, але знаю, що ми її виграли. Тому що плани Росії щодо України не просто неможливі, ці ідіоти навіть самі не знають, чого вони хочуть. Починаючи з того, що вони [російські військові] йшли сюди займатися «визволенням», тоді як у мирних містах їм цілком нормально пояснюють, що вони тут нікому не потрібні. Вони думали, що вся українська армія розбіжиться, а добровольців не буде, але їх тут дуже «тепло» зустріли й продовжують зустрічати.
На сьогодні у них величезні проблеми з логістикою, зі зв’язком та всім іншим. Вони поки що отримують по зубах на всіх напрямках. Тому зараз уся історія повністю на нашому боці, плюс світова спільнота, економічні санкції тощо. Тобто Росії кранти. І це зрозуміло.
Зараз я поки що знаходжусь у Києві, виконую тут різні переважно гуманітарні завдання. При цьому колосальна кількість людей хочуть допомагати, хочуть бути задіяними, хочуть бути корисними. Це зайвий раз говорить про те, що люди мотивовані, щоб перемагати та вбивати російських загарбників або робити все можливе, щоб допомагати тим, хто це робить безпосередньо. Тому ми їх уже перемогли, просто треба їх усіх добивати, і все.
Ахтем Сеітаблаєв, пресофіцер 206 Подільського батальйону ТрО Києва, актор, кінорежисер:
– По-перше, коли той персонаж, так званий президент Російської Федерації опиниться в Гаазі. Або не в Гаазі. Як це може статися? Мені видається, що найвірогідніший варіант — заколот серед російських олігархів і тих, хто не поспішає услід за Путіним, який чомусь вважає, що загине як мученик. Тому гадаю, вони між собою порадяться і врешті-решт позбудуться цього персонажа.
Другий складник, [який прискорює завершення війни], — це фантастична й безприкладна мужність українського народу. Усі зараз — армія. І ті, хто змушений був виїхати з дітьми і з батьками, допомагають на своєму фронті. Дай Боже, щоб таке єднання лишалося й далі.
Але як скоро закінчиться війна? Хотілося, щоб прямо завтра вранці. Та ще й з визволеним Кримом і Донбасом, з репараціями РФ і Путіним на лаві підсудних у Гаазі з усією камарильєю. Та все ж думаю, це станеться, на жаль, не так швидко, як ми хочемо. Проте є міцна надія, що це не затягнеться.
