50 жінок, чоловіків та дітей, жителів Харкова та Запорізької області нині проживають у гуртожитку Волинського коледжу культури та мистецтв, – розповів Суспільному керівник закладу Тарас Войтович.
Більшість з вимушено евакуйованих розповіли, що тікати довелося під ворожими обстрілами. Деякі родини, перш ніж виїхати із небезпечної зони, по кілька діб провели у підвалах.
Страх за тих, хто лишився
18 річний Максим Бардінов каже: виїжджали з Харкова під обстрілами. Живучи в гуртожитку, розповідає юнак, весь час думає про тих, хто лишився у місті.
“Я з усіма маю зв’язок. З усіма все добре. Дехто лишився в Харкові. Я в дуже сильному шоці з цього. Маю надію, що все це скоро закінчиться”, – каже хлопець. Як розповіла його бабуся Надія Дудко, родина жила в районі Салтівка, який обстрілювали майже щодня.
“Дуже страшно було. Там уже зачепило кусок дому. Але поки стоїть ще. Хто знає, що далі буде. Куди вертатися будемо, хто його зна”, – розповіла пенсіонерка.
Сім діб у бомбосховищі
Сім’я Юлії Борисенко з Харкова сім діб провела у бомбосховищі. Жінка каже: назад повертатися не хоче.
“Змінні речі. Більше нічого не брали. Ще документи. Те що в руках можна нести. Ніяких валіз. Збиралися дуже швидко. Довго чекали на потяг. Все інше нам тут надали: речі, їжу, усього достатньо”, – розповіла харків’янка.
Виїхали заради дітей
Подружжя Гнатюків із трьома дітьми приїхало з окупованого селища Михайлівка Запорізької області.
Як розповіла Марина Гнатюк, поїхали з рідного селища заради дітей. “Нічого доброго немає. Обстрілів немає, жертв немає, але волонтери не можуть до нас проїхати. Там нужда в продуктах, в медикаментах. Там дуже важко зараз”, – каже жінка.
Зі слів директора коледжу Тарас Войтович, студентів на час дії воєнного стану виселили. Педагогічний колектив допоміг приїжджим облаштуватися в гуртожитку. Деяку техніку довелося докупити, постільну білизну зібрав колектив.
За словами керівниці департаменту соцзахисту населення Оксани Гобод: зараз на Волині перебуває понад 14 тисяч вимушено переселених українців.