Безстрашні та сильні духом українські захисники боронять нашу землю та свободу. Поки вони роблять усе можливе у гарячих точках, їхні рідні моляться та допомагають чим можуть у тилу. Мама військового з Луцька Наталія розповіла, як спілкується із сином, зберігає спокій та чого бажає агресору.
Почути голос сина – означає видихнути і заспокоїтися бодай на трохи. Дмитро вже четвертий рік захищає Україну від загарбників.
«Зв’язку з сином немає вже ніякого п’яту добу, тому я не знаю, що мені думати. Ми молимося всі – родичі, знайомі – за мого сина, за тих синів, які там, за кожного солдата», – розповіла Наталія.
Її Дмитро в оточеному окупантами Маріуполі – без води, світла, опалення, засобів для існування. Передати туди якусь допомогу майже неможливо, адже російські військові не дають організувати «зелений» коридор та ведуть обстріли.
«Я ненавиджу цю війну, я ненавиджу всю цю ситуацію. Я проклинаю кожну секунду кожного солдата, який стріляє в наших дітей. Гинуть наші діти, гине мирне населення», – емоційно висловлюється жінка.
До того, що спілкується з сином рідко, уже звикла. Лаконічності та секретності вимагає військова справа. Тому, щоб бути спокійною, достатньо того, що син просто з’являється в мережі.
Наталія розповіла, що мріяла, аби Дмитро став медиком, а чоловік хотів військового. У результаті їхній син – військовий бойовий медик.
«Хлопець загартував усі свої знання саме війною. І не порізаним пальцем, а відірваними кінцівками, пробитими легенями», – ділиться співрозмовниця.
Наталія каже: не хотіла ставати жорстокою, але смерті невинних людей, усі звірства, які творить в Україні агресор, породжують тільки ненависть.
Допомагають жінці опанувати себе віра у Збройні сили України та бажання допомогти нашим захисникам.
«Ми відправляємо вантажі в найгарячіші точки, туди, де цього потребують, тому що ми ще тут, на Волині, цього всього не бачимо, живемо під мирним небом», – зазначає вона.
Хоч на Волині зараз спокійно, це не дозволяє Наталії радіти: її син і рідна країна у біді.
«Свято було б тоді, якби сьогодні, 8 березня, сказали: у нас перемога», – стверджує вона.
Цієї весни Дмитру має виповнитися 25 років. Наталія щиро сподівається, що цей ювілей відсвяткують разом із перемогою у мирній та вільній Україні.
