Новина про підступну війну, яку розв’язала Російська Федерація, вторгнувшись на територію України, сколихнула весь світ. Українське суспільство у важких умовах зуміло консолідуватися та дати достойний опір пропутінським окупантам. Йдеться не тільки про військовий спротив із позиції класичної сили, який, очевидно, найзрозуміліший для середньостатистичного підзомбованого вояки з-за поребрика.
Українці активно стали на захист своєї держави. Хтось займає чергу біля військкомату, хтось одягає фартух і ліпить вареники, хтось виготовляє протитанкові їжаки, хтось змішує бандерівське смузі, хтось сідає за кермо власного автомобіля і збирає продукти, медикаменти, одяг для біженців, наймолодші плетуть маскувальні сітки, малюють малюнки тощо. Такий комплексний спротив відіграє свою роль і наближає Україну до неминучої перемоги.
Волинський національний університет імені Лесі Українки, як і будь який заклад вищої освіти, – осередок науки та культури. Наші працівники з перших днів трагічних подій активно включилися в боротьбу проти окупантів на всіх фронтах.
Оскільки російське суспільство мовчазливо спостерігає за подіями в Україні, виникла потреба порвати будь-які зв’язки з північним сусідом.
У час війни науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки вирішили, що наука не може бути поза політикою і долучилися до національного спротиву, санкцій більшості країн проти Росії та Білорусі у науковій площині. Так, на вченій раді розглянули питання про виключення зі складу редакційних колегій періодичних наукових видань Волинського національного університету імені Лесі Українки вчених, які працюють в освітніх і наукових установах Російської Федерації та Республіки Білорусь. Рішення ухвалили одноголосно і беззаперечно.
Крім цього, члени вченої ради ухвалили рішення про розривання угод із науковими установами й університетами Росії та Білорусі. Як розповіла, проректор з науково-методичної роботи та міжнародних зв’язків Лариса Засєкіна, такі угоди Університет мав із двома білоруськими навчальними закладами й одним російським. «У нас було підписано три угоди з науковими установами й університетами цих двох країн. Йдеться про Брестський державний університет імені Пушкіна, Брестський державний педагогічний університет імені Максима Танка і Тамбовський державний університет. Ці три чинні угоди ми розірвали», – сказала Лариса Володимирівна.
Крім того, представники Університету імені Лесі Українки звернулися до керівництва бази даних SCOPUS із проханням припинити індексування наукових журналів Російської Федерації.
Головний редактор університетського журналу «East European Journal of Psycholinguistics», професор кафедри прикладної лінгвістики Сергій Засєкін запропонував ректорові Анатолієві Цьосю підготувати відповідний лист-звернення до керівництва бази даних. У листі головний редактор і ректор аргументували своє прохання тим, що Російська Федерація чинить збройну агресію та злочини проти українських мирних жителів. Також прохання науковців покликане підтримати санкції проти цієї країни, накладені США та Євросоюзом.
«Наші міста у вогні, військові Pociї вражають цивільні будинки балістичними та крилатими ракетами в Києві, Харкові, Сумах і багатьох інших українських містах. Число жертв серед мирного населення досягає сотень невинних людей, серед них десятки вбитих і поранених дітей. Збройне вторгнення – кричуще порушення міжнародного права, загроза миру в світі та правам людини. РФ почала погрожувати світовій спільноті застосуванням ядерної зброї. Ми переконані, що лише всебічні санкції та колективні міжнародні зусилля в економічній, політичній, спортивній і наукових сферах допоможуть зупинити російську агресію проти демократії та базових принципів соціального устрою», – йдеться в листі.
Тому редакція журналу попросила допомогти зупинити війну й підтримати волинських й українських науковців на шляху до миру та стабільності й ухвалила рішення відмовляти в розгляді рукописів, поданих до журналу вченими й науковцями, котрі працюють в освітніх і наукових установах РФ.
