Кафедра соціальних комунікацій – сучасний кваліфікований колектив, освітньо-науковий центр, який покликаний якісно навчати професії майбутніх медійників. Хорошим показником роботи кафедри є те, що за результатами минулорічної вступної кампанії журналістика була серед найпопулярніших спеціальностей Університету, а випускники-медійники працюють у провідних ЗМІ Волині й України.
Кафедру соціальних комунікацій очолює Олена Кошелюк – доцент, досвідчений викладач, сучасний і професійний фахівець. У неї завжди чимало ініціатив, ідей і проєктів. Такі люди – цікаві співрозмовники. Тому домовляємося про зустріч в оновленому медіацентрі. Говоримо про сучасний навчальний процес, підвищення «скілів» для журналістів, академічний обмін, дуальну форму здобуття освіти і навіть TikTok.
– Олено Василівно, Ви маєте чималий досвід як викладач. Тепер до цього додалася ще й досить відповідальна посада завідувача кафедри соціальних комунікацій. Ваше життя після цього змінилося? Як проходять робочі будні?
– Робочі будні – це шаленство всяких справ, які я вирішую і вдома, і на роботі. Звісно, життя змінилося. Додалося відповідальності, завдань, можливостей. Частіше думаю про колектив. Мені хочеться, щоб у нас була командна ідея: і в кафедри, і в студентів.
– Я, власне, і хотів запитати про колектив кафедри. Десять років тому я вступив до Лесиного університету і більшість викладачів, яка мене навчала, досі працює. Ви також у цій когорті. І я щиро тішуся з цього. Наскільки Вам комфортно та зручно працювати в такій команді?
– Достатньо добре і комфортно. Важливо не лише як ти робиш свою роботу, а в команді з ким ти її робиш. У нас на кафедрі є така річ: ми постійно у комунікації, обговорюємо все. Ми можемо мати різні позиції на певні робочі моменти, але всі добре товаришуємо. Я вважаю, що це нормально. Окрім цього, ми постійно опитуємо студентів, думаємо над змінами навчального процесу, освітньої програми, посиленням практики тощо. Дуже класно, що маємо продуктивні мозкові центри і можемо разом втілювати проєкти. Щиро втішена, що ми вміємо і разом відпочивати, і працювати. Маємо дуже багато планів. Я сподіваюся, що все вийде реалізувати.
– Журналісти – це здебільшого люди, які вміють швидко пристосовуватися до будь-яких умов. Ми вже, фактично, два роки живемо в період карантинних обмежень. Наші здобувачі освіти вдало адаптувалися до онлайн-навчання?
– Викладачам і студентам було нелегко. Спочатку всі думали, що це ненадовго і за якийсь місяць ми повернемося до традиційного аудиторного навчання. Не вірилося, що це затягнеться так надовго і нам доведеться перебудовуватися. Однак, насправді, наші викладачі та здобувачі були до цього готові, напевно, раніше за всіх. Наприклад, із 2014-го року в нас відбулося п’ять інтернет-симпозіумів. Не завжди була можливість поїхати на якесь профільне дійство, а в інтернет-просторі – це те, що треба. У нас були ґрунтовні обговорення, ми виставляли на сайти публікації і спілкувалися щодо цього. Це дуже класний досвід.
Окрім цього, в нас був українсько-литовський медіаміст. Ми спілкувалися з колегами в режимі реального часу. Насправді, ми були провісниками дистанційного навчання. Для мене особисто проблем адаптації не було. Напевно, навіть більше можливостей відкрилося. Зараз багато навчань, семінарів, курсів переформатовано в режим онлайн і це круто. Загалом я задоволена тим, як викладачі та здобувачі освіти адаптувалися до цих умов. Перші – задали тон, а другі – вдало підтримали цю ініціативу.
– Під час нашої розмови постійно виникають хороші спогади. Згадую, що коли я навчався, то у нас була хороша практика академічних обмінів. У ВНУ імені Лесі Українки приїздили навчатися студенти з інших університетів. Це був хороший досвід для всіх. Тому я з таким захопленням сприйняв анонсування академічного обміну з Українською академією друкарства. У теперішніх умовах наскільки важко було домовитися про цей обмін? Розкажіть, будь ласка, докладніше про цю ідею.
– Академічні обміни – це взагалі дуже хороший досвід. Здобувачі одного університету можуть поїхати і дізнатися, побачити щось нове, закріпити знання в іншому закладі вищої освіти. Такі обміни – це позитивний момент і для них, і для викладачів. Ми своїх здобувачів усе-таки знаємо, орієнтуємося на їхні бажання, можливості тощо. Коли з’являються інші, відповідно, пристосовуємося до них, вдосконалюємося. Крім того, в межах академічних обмінів є можливість поїхати і за кордон. Наприклад, у Слупськ в Поморську академію. Такі набори були вже двічі оголошені.
Також домовилися з Українською академією друкарства, за що їм дуже вдячні. Це така внутрішня академічна мобільність. У нас видавнича справа дещо асимілювалася у журналістику. А це якраз освітня програма «Журналістика та міжкультурна комунікація». Вона враховує два напрями: редакторство і видавничу справу, ну і, власне, журналістику з виходом на міжкультурну комунікацію. Ми анонсували обмін десять на десять. Оскільки зараз зростає ситуація з кількістю захворювань на ковід, то ми все ж таки плануємо онлайн-варіант.
– Студентські проєкти «Нівроку», «Об’єктив», відео-, фотоконтент, пости у соціальних мережах тощо. Наскільки перераховані й інші ініціативи студентів важливі для їхнього професійного навчання та покращення певних журналістських «скілів»?
– Усі практичні навички дуже важливі. Ми всіляко заохочуємо студентів брати участь у всьому, де вони можуть проявити себе творчо, практично, реалізувати власні проєкти. Я в соцмережах часто пишу щось типу «Подавайте свої ідеї, приходьте, ми вас підтримаємо і менторів знайдемо…». Тобто кафедра сприяє студентам у всіх їхніх ініціативах. І ми будемо це робити й надалі. Хочу, щоб студенти розуміли і знали, що їх підтримають. Вони можуть зі своїми ідеями прийти і ці ідеї будуть почуті. Ми знайдемо можливості для їх реалізації. Я лише за студентські ініціативи й усіляко їх заохочую.
Ось навіть наші здобувачі освіти Анна Присяжна, Наталка Харчук, Дмитро Климчук й Оксана Гуменюк створили класне відео, хоча вони ще не вивчали тележурналістику. І це дуже позитивні моменти.
– Я маю позитивний досвід співпраці зі ЗМІ, адже, фактично, у кожному виданні Волині – Лесині люди, випускники нашого Університету, ексодногрупники, однокурсники або ж знайомі, друзі ще зі студентських років. Думаю, що Ви теж відчуваєте позитивний вплив цього чинника, співпрацюючи з медійниками…
– Справді, дуже багато випускників журналістики працюють у волинських, загальноукраїнських і навіть закордонних ЗМІ і ми їх залучаємо як стейкхолдерів. Вони навчалися за нашими освітніми програмами і добре розуміють сучасні потреби ринку праці. Нам важлива думка наших випускників, стейкхолдерів. Ми постійно комунікуємо, обговорюємо навчальний процес, намагаємося ставати кращими, вводимо в наші плани нові навчальні дисципліни. Це дуже важливо.
Ми знаходимо можливості, аби передати досвід наших випускників. Через лекції, лабораторні, практичні заняття. Це, власне, журналістика, редакторство та видавнича справа, реклама, СММ, піар й інші суміжні галузі. Дуже важливо, що випускники, які працюють у різних медіа й установах, можуть показати нам оці точки дотику.
– Дійсно! Тут варто згадати і про серію майстер-класів із випускниками…
– Так, ми залучаємо стейкхолдерів до різних зустрічей, майстер-класів, тренінгів, воркшопів. В умовах карантину вони відбуваються в онлайн-режимі, а раніше це були й офлайн-заходи. Це, зокрема, зустрічі з медіаекспертом Іриною Баран, ведучою 12-го каналу Наталкою Коваль, головним редактором ІА «ВолиньPost» Іванкою Рудишин тощо. По-перше, ми раді бачити усіх випускників. По-друге, тішить те, що наші теперішні здобувачі можуть для себе взяти щось корисне з таких заходів.
Ще один момент: із вересня 2021-го року ми вийшли на більші обшири. Маємо випускників, які працюють комунікаційниками в інформаційних чи рекламних сферах за кордоном. І оскільки вони не можуть приїхати й усе очно розповісти, то ми робимо це в режимі онлайн. Такі зустрічі були з Анастасією Бон, яка зараз проживає у США, або ж Анастасію Лазукою зі Швейцарії. Через відеозв’язок спілкувалися із засновницею та редактором «UА іn Krakiv» Ольгою Менько, коли вона перебувала в Іспанії. Тобто наші випускники дуже активні, вони постійно щось роблять і мають хороший досвід. Дуже хочеться, щоб першокурсники і майбутні журналісти теж побачили, як їхні старші колеги цього досягали, взяли щось для себе.
– Згадую обговорення навчального плану, на якому був присутній і я. Зібралася кафедра, журналісти-практики, представники волинських видань, студенти, випускники. Тоді, почувши, передусім, думки здобувачів освіти, я остаточно зрозумів наскільки позитивним моментом є вибіркові дисципліни. Чи виправдовує себе їх введення? Яка Ваша позиція стосовно цього?
– Дійсно, під час цього обговорення звучало багато позитиву про вибіркові дисципліни, дуальну форму здобуття освіти. Зауважу, що є 25 % освітніх компонентів, які вибирають собі самі здобувачі. Це абсолютно на їхній розсуд. І ось тут я радію за всіх, хто може себе налаштувати на індивідуальну освітню траєкторію, вибрати собі те, що дійсно до душі. Наприклад, ви працюєте в екологічному виданні, пишете про екологію, природу, то і можете вибрати щось відповідне. Це дуже важливий момент, бо формується освітній каталог із усіх програм, які є в Університеті, для всіх курсів. Відповідно, можна обрати з будь-якого факультету те, що вас цікавить на цей семестр. Ось у лютому–березні знову студенти обиратимуть дисципліни на наступний навчальний рік. Це гнучка система, яка дає змогу отримати те, що ти хочеш, потребуєш дізнатися і навчитися. Багато вибирають дисципліни професійного циклу, бо вони поглиблюють знання. І це логічно. Також здобувачі обирають юридичні дисципліни, фітнес, іноземні мови. На мою думку, вибіркові дисципліни – хороша ініціатива.
– Нещодавно на ресурсах Університету опублікували відео про нашу студентку Ольгу Возняк, яка навчається з елементами дуальної форми здобуття освіти. Безпосередньо спілкуючись зі здобувачами освіти, отримую класні фідбеки про такий досвід. У який момент Ви зрозуміли, що це дійсно важливий напрям роботи?
– Ми зі ЗМІ співпрацюємо давно, але це співробітництво не називалося навчанням із елементами дуальної форми здобуття освіти. Це була практика, але того, хто себе найкраще проявляв, помічали, запрошували на стажування, працевлаштовували. Тоді теж студенти працювали на свою репутацію всередині редакцій. Тепер маємо і практику, і програму дуальної форми здобуття освіти. Впровадження таких елементів дає змогу навчатися і водночас відтреновувати навички, показувати себе у різних медіа.
До речі, маємо запити від телевізійних, друкованих й онлайн-медіа. Преса зацікавлена у нових силах й ідеях. І в медіа, і в нас одна мета: підготувати такого фахівця, який горітиме ідеями, зможе навчатися, видозмінюватись і стати хорошим фахівцем. Таке співробітництво – це суперкласно. Редакції співпрацюють із нашими здобувачами і дають фідбек, що вони вносять якісь новинки. Не всі погоджуються на дуальну форму здобуття освіти, але є й такі студенти, які вже двічі спробували. Можна кожен семестр щось нове обирати і визначитись, що підходить найбільше.
– Зараз ми записуємо це інтерв’ю в оновленому медіацентрі. Поки що в корпусі немає студентів, але віримо, що це ненадовго. Чи отримуєте Ви моральне задоволення, розуміючи, що у медіацентрі невдовзі кипітиме справжнє студентське життя?
– Я хочу, щоб тут так було. Коли ми відкривали цей медіацентр, то помітили, що студенти засумували один за одним, за корпусом, живим спілкуванням. Вони частину навчання провели на дистанційному, сесія у них зараз також в онлайн-форматі. Я хочу, щоб тут були проєкти, ідеї, брейншторм. Мені здається, що для студентів дуже важливо, коли вони можуть обмінюватися ідеями, спілкуватися, втілювати проєкти. Я хочу, щоб наші студенти дружили між собою, знали один одного, магістрів, старші бакалаврські курси й особливо «першачків», бо вони часто ще бояться щось робити, запитувати. Але водночас наші першокурсники мене дуже радують, бо на онлайн-включеннях вони дуже активні. У них багато енергії і я хочу, щоб вони влилися в нашу команду, знайшли собі тих людей, з якими вони зможуть товаришувати та навчатися новому.
– Вічна тема для дискусій – теорія і практика. Про мене, то тут немає про що сперечатися. І я тішуся з того, що багато журналістів-практиків погоджуються: теорія дуже потрібна та надважлива. Зараз мені здається, що вдалося знайти гармонію, хороше поєднання, синергію в практичному та теоретичному навчанні студентів. Погоджуєтесь?
– Погоджуюсь. І теорія, і практика важливі. Це як дві сторони однієї монети, тобто без одного складно робити друге. Без теорії дуже важко зробити якісний журналістський продукт. Десь там подивився, когось послухав, а як воно має бути насправді, які вимоги до того чи того жанру, для себе остаточно з’ясувати не можеш. І навпаки – підкріплення теоретичної бази практичними навичками дуже важливе. Той самий сторітелінг як приклад. Маємо і таку дисципліну. Насправді ж він розвивається на основі поєднання жанрів, і дуже важливо, щоб ти мав попередній досвід, теоретичну базу. Тоді зможеш робити це якісно. Без теорії немає практики і навпаки.
– Хочеться згадати і певні хайпові штучки, аби трішки оживити увагу молоді, яка читатиме нашу розмову. Давайте згадаємо резонансне відкриття факультету Тік-Току в Київському університеті культури. З одного боку, це така річ, яка викликає хайп, посмішку, а з іншого – це і певний запит сучасності. Як реагуєте на такі новації?
– Ми маємо і свої новації. Наприклад, кросмедіа, кроскультура. Ми розуміємо, що світ не стоїть на місці і все цифровізується. Навчання з елементами дуальної форми здобуття освіти теж плануємо модернізувати. За трендами ми слідкуємо, обговорюємо їх, але так, щоб відкривати факультет Тік-Току… Можливо, щось інше придумаємо (усміхається. – Авт.). Можна згадати про заняття, на яких ми розповідаємо матеріал у коміксовому варіанті. Є чимало прикладів, коли ми намагаємося бути в тренді і зацікавити студентів. Ну і викладачам є до чого прагнути. Постійно обертаєшся в такому колі, де є куди рухатись. Змінюйся або помри (усміхається. – Авт.)
– Упевнений, що у Вас багато планів та ідей, адже знаю Вас достатньо давно. Що буде далі?
– Відкриваємо семестр, а там дійсно багато всього плануємо. Наприклад, буде лекція від нашої четвертокурсниці. Буде й анонсований нами обмін. До нього готуємось, хочемо подружити здобувачів різних закладів вищої освіти між собою. У перспективі – ідея створити проєкт із «зеленої» журналістики, але це, напевно, ближче до весни. Насправді маємо багато ідей, які хочемо втілити. Частина з них – вже в процесі.
Розмовляв Андрій МОШКУН
Фото: Дмитро БАЙДА
