Як стало відомо, з 1 січня 2022 року підприємці ІІ-ІV груп зобов’язані торгувати із застосуванням касових апаратів.
Таке рішення влади спрямоване, перш за все, на прозору торгівлю та збільшення надходжень до місцевої казни від бізнесу, пише газета «Новий погляд+» передає Район. Шацьк.
Відтак, як роз’яснюють податківці Волині, ця норма закону не поширюється на тих підприємців ІІ-ІV груп, якщо граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів складає менше 500 тис. грн. на один суб’єкт господарської діяльності.
Окрім того, підприємці, в тому числі фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування касових апаратів при роздрібній торгівлі на території села товарами (крім підакцизних товарів). Якщо ж підприємець торгує підакцизними товарами, торгує дистанційно, зокрема, через Інтернет, або ж сільська рада прийняла рішення про обов’язкове застосування на території села касових апаратів, підприємці таки змушені будуть їх встановлювати.
Варто відзначити, що така норма не застосовується до підприємців – платників єдиного податку І групи.
Багато хто з підприємців виявився не готовим до впровадження таких норм, бо ж є цьому як об’єктивні, так і, чого гріха таїти, суб’єктивні причини. Тож що вони думають з цього приводу – запитуємо у підприємців Любомльщини та Шаччини, голів громад.
Микола Троць, директор ТОВ «Любомль-ринок»
– Мені доводилося спілкуватися з людьми, які приїжджають з відпочинку з-за кордону. От один чоловік і розповідав про те, коли йому заманулося поплавати на «банані», то розрахував його за послугу обслуговуючий персонал, видавши при цьому … чек. Це дуже хороша задумка з касовими апаратами, бо збільшаться надходження у бюджет. Але не обійдеться без нюансів. Прогнозую, що більшість підприємців будуть свій бізнес «переводити» на сільські території. А це неправильна позиція: якщо весь бізнес переводити на касові апарати – значить весь.
Також виникає питання і до торгівлі підприємців на ринку: той, хто торгує в магазині, повинен мати касовий апарат, а той, хто у МАФі – ні, хоча в останнього оборот продажів може бути значно більшим. Тож є дуже багато моментів, які треба врегульовувати на законодавчому рівні. Від цього – і невпевненість у підприємців.
Окрім того, вже тепер помічаємо певні маніпуляції: якщо декілька місяців тому касовий апарат коштував 6-7 тисяч гривень, то тепер – 12 тисяч. Це дуже погано, бо усі розуміють, для чого так зробили. На мою думку, касові апарати мають продавати певні державні органи за фіксовану визначену і доступну ціну.
Аліна Денисовець, власниця магазину одягу в Любомлі, приватна підприємиця
– Касовий апарат – це зручно для ведення обліку товару, каси. Складність полягає в тому, що немає інструкції, як це зробити, бо ніде не пояснюють. Потрібно самим шукати інформацію, в якій ми не компетентні. Та загалом, поки я бачу більше плюсів у цьому, оскільки ми працюємо прозоро та відповідно до закону.
Микола Демедюк, Головненський селищний голова
– Я як голова громади – тільки за те, щоб усе було прозоро та відкрито, не було «чорної» бухгалтерії, і підприємці вели свою діяльність згідно з чинним законодавством. Чесно кажучи, досконало з цією проблемою ще не розбиралися, але думаю, що найближчим часом ми на комісії розглянемо це питання. Хоча в нас більшість ФОПів є «єдинщиками», і те, що вони поставлять касовий апарата, мало що змінить. Якщо ж підприємець на загальній системі оподаткування – тоді дійсно він сплачує прибутковий податок (18%) від загального обороту, з якого 60% від цієї суми залишається в нашому бюджеті. Тоді, звісно, це мало б значення.
Неля Сацюк, приватна підприємиця, депутатка Шацької селищної ради
– Я не розумію задуму влади ставити касові апарати дрібним підприємцям, адже це – додаткові затрати. Наприклад, телефонні додатки податкової не працюють, а поставити комп’ютер, сканер, штрихкод для друку чеків, купити нормальну програму (безкоштовні – нормально не працюють, усі це прекрасно знають) – це додаткові чималі затрати. Коли в магазині стоїть черга, швидко обслужити покупців з програмним забезпеченням з телефону неможливо. Для роботи з цією програмою людина повинна мати мінімальні бухгалтерські знання чи навички, бути обізнаною в роботі з комп’ютером, розібратися з програмою. Адже кожна помилка підприємцеві дуже дорого коштує (штрафи за невнесення чи неправильне внесення назви товару чи кодування є чималі, ніби найбільші злочинці у країні – це підприємці).
Ми у 2013 році ставили таку ж програму для внутрішнього обліку, то три місяці кодували наш товар, а потім декілька років виправляли огріхи, неточності.
Наприклад, в Італії це вводили протягом 10 років, але почали не з дрібного бізнесу, а з великого. У нас – навпаки. Тож не знаю, як будуть працювати наші підприємці на ринках, бо ж, відповідно до закону, мають поставити касові апарати і в себе в контейнерах, за винятком підприємців першої групи.
