Народний депутат Ірина Констанкевич розповіла як святкує Різдво. Про це вона написала на своїй сторінці у мережі facebook.
“З родиною на Різдво – спогади і надії ….дитячі спогади про Різдво.
Із усіх моїх дитячих спогадів найбільш теплими є Різдвяні. У пам’ять міцно вкарбувалися зимові контрастні картинки – надворі холодно і сніжно, а в вдома – тепло, затишно, передсвяткова метушня і ми діти в очікуванні СВЯТА – Святвечора.
Передували, звичайно, кілька днів генерального прибирання, прання білизни і його висушування чи то вимерзання на морозі до синяви і неймовірної свіжості. Цей аромат ще досі у споминах, як і аромати кухні. Там усе варилося на чотирьох камфорках плити, пеклося в духовці, різалося, фарширувалося, начинялося, маринувалося… Особливим ритуалом було приготування куті. Цим завжди традиційно у нас займався батько (варив пшеницю, тер у макітрі мак (інколи нам давав облизати макогона, але приказував, що буде лисий чоловік), заправляв медом, горіхами і родзинками. Загалом у нас був чіткий розподіл обов’язків і всі мали роботу. Жіноча справа була прикрашати оселю і стіл, під обрусом завжди були часник на кутах, сіно. І на столі стояла свічка, тарілка для померлих. Це була сумна частина передріздвяного свята. Наша бабцюня, так ми ніжно називали мамину маму, була в цей день у глибокій жалобі, бо нашого діда, а її чоловіка, у 1943 році вбили німці і з лісу хлопці його привезли 6 січня. Щоразу і щороку вона переповідала нам це, бо нам дітям кортіло увімкнути телевізор, музику, чи то розважатися – усе це суворо заборонялося. Бо діда Степана забили на війні, і бабця стала вдовою з чотирма дітьми і наймолодшій, нашій мамі, було кілька місяців. Трагічна сімейна історія якось увиразнювала нам дітям, що світ далекий від ідилії.
Та, як тільки ми з першою зіркою сідали до столу, проказували молитву, куштували кутю і частували більше 12 страв – свято перемагало. Сяяла жива ялинка, кутя в макітрі на столі, веселі колядки і натхненні колядники, які йшли обов’язково, бо у нас батьки завжди щедро давали печиво, цукерки, гроші – усе утверджувало перемогу життя над смертю, радості над сумом. Ми з нетерпінням чекали ранку Різдва Христового, бо небо відкривається для віншувань, побажань і світлої радості.
Досі на Різдво ми намагаємося бути з родиною. Збігло багато літ з мого дитинства, але досі батько готує кутю, варить найсмачніший у світі холодець, мама ліпить вареники, ми накриваємо столи, колядуємо усією родиною, бо нас побільшало, з нами наші діти, діти й онуки сестри… І від цього велика радість наступає, бо Христос народився і ми всі разом, нашою родиною, його славимо”, – йдеться у дописі.
