10,7 мільйона тонн твердих побутових відходів утворилося в Україні минулого року. 10 мільйонів з них опинилося на звалищах. Залягло глибоко у землю, виросло величезними сміттєвими горами, сховалося під тонким шаром ґрунту, щоб гнити безліч років поруч із нашими містами і селами. А могло би і ні.
За якихось 15 кілометрів від Луцька розташоване село Брище. У 2020 році воно стало частиною Луцької територіальної громади, однак ще задовго до цього Луцьк і прилеглі населені пункти звозили сюди увесь свій непотріб. Полігон у Брищі наповнюється з 70-х, і, згідно з оцінками луцьких комунальників, може працювати ще приблизно 25 років. Це за умови, якщо лучани викидатимуть стільки ж сміття, скільки викидають сьогодні. Однак, щороку кількість відходів, які продукує місто, росте.
Панорама полігону у Брищі
Проблема Брища, як і переважної частини українських звалищ, полягає в тому, що ми закопуємо у землю речі, які розкладатимуться сотні і тисячі років, виділяючи при тому шкідливі речовини, які потраплятимуть у ґрунт і ґрунтові води. До того ж, закопуємо щоразу більше, а отже, наповнюємо звалища все швидше. Коли вони вже повні, замість змінювати підхід до поводження з відходами, ми просто беремо новий шматок землі, і закопуємо свій непотріб у нього.
Як працює брищенський сміттєвий полігон, що відбувається зі сміттям, яке сюди потрапляє, та що робити, аби сюди потрапляло щоразу менше непотребу, журналісти сайту новин Волині «Конкурент» дізнавалися у третьому матеріалі нашого сміттєвого циклу.
А ось як виглядав полігон у Брищі в 2019-му: Брищенський полігон: як гниє луцький непотріб та чому екологи обурені (фото)
ПОЛІГОН VS ЗВАЛИЩЕ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ
В Україні є всього два види місць, куди везуть відходи, які вже не можна переробити – звалища і полігони. Відмінність полігонів від звичайних звалищ в тому, що вони влаштовані згідно з певними санітарними нормами і покликані мінімізувати вплив на екологію та здоров’я людей. Після завершення терміну експлуатації ділянки полігонів рекультивують, тобто поступово відновлюють на них природне середовище, наскільки це можливо.
За даними Мінрегіону, в Україні у 2020 році налічувалось 6045 сміттєзвалищ. Формально не відповідало нормам екобезпеки лише 868. Водночас лише на 54 полігонах з 6045 була наявна система збирання фільтрату та на 18 полігонах було влаштовано систему вилучення біогазу та експлуатувались когенераційні установки, розповідає фахівчиня з питань поводження з відходами, кандидатка економічних наук Тетяна Омельяненко.
Тетяна Омельяненко
За її словами, для того, щоб місце захоронення твердих побутових відходів вважалось не сміттєзвалищем, а полігоном, має бути виконане наступне:
— наявні проект полігону, документи про відведення земельної ділянки, всі необхідні дозвільні документи
— для нових полігонів обов’язковим є проходження оцінки впливу на довкілля
— необхідне інженерне облаштування:
- ваги на в’їзді
- система збирання та очищення фільтрату (рідини, що утворюється у відходах)
- система збирання та утилізації або факельного спалювання звалищного газу
- огорожа
- освітлення
- моніторингові свердловини
- ізоляційні шари дна полігону
До того ж відповідальним за полігон необхідно дотримуватись правил експлуатації:
- пересипати шар відходів шаром ґрунту, ущільнювати відходи, проводити регулярний моніторинг
- заборонити відбирання ресурсоцінних компонентів безпосередньо з тіла полігону
- приймати на полігон не все підряд, а лише те, що дозволено, і ще багато інших вимог, каже експертка.
Місце захоронення відходів у Брищі відповідає не всім параметрам типового полігону. Тут сміття складають за певною технологією, щоразу пересипаючи його ґрунтом. Перед тим непотріб сортують, і ресурсоцінні елементи відправляють на переробку. На полігоні працюють місцеві мешканці, які дозабирають ресурсоцінні елементи безпосередньо звідси, адже керівники полігону впевнені, що якщо дотримуватися техніки безпеки, така праця навіть корисна у справі поводження з відходами. Також у Брищі є система відкачування газів які утворюються при гнитті і які згодом переробляють на електроенергію. Фільтрат також відкачують, однак системи очистки фільтрату, яка є необхідною умовою функціонування полігону, поки нема. Натомість цією рідиною знову поливають сміття.
Фільтрат відкачують і поливають ним сміття зверху
ЯК ВЛАШТОВАНИЙ ПОЛІГОН У БРИЩІ
Раніше ми розповідали, що полігон у Брищі – останній пункт призначення непотребу із ваших домівок. Сюди потрапляє все, що не відібрали на сортувальній станції на Трункіна. І все те, що на станцію не повезли (за день у місті збирають приблизно 240 тонн твердих побутових відходів, а на сортувальну станцію везуть тільки 40 тонн, з них відсортовують близько 10% вторинної сировини – ред.).
Згідно з даними публічної кадастрової карти, полігон займає майже 9 гектарів площі та поділений на три черги. Кожна черга має свій котлован і допустиму висоту насипу. Коли черга заповнюється, її обгороджують валом, засипають землею і рекультивують. Зверху «сміттєвий пагорб» засівають травою і засаджують рослинами.
Полігон на кадастровій карті
Опікується цим місцем комунальне підприємство «Луцькспецкомунтранс», яке, крім того, забирає в місті сміття, відповідає за контейнери, сортування і багато іншого.
Полігон влаштований таким чином: спершу сміттєвози заїжджають на зважувач, де працівники фіксують вагу непотребу, що приїхала до них. Далі сміття відвантажують на діючу чергу. Згодом його розрівнюють, трамбують, пересипають ґрунтом.
Пункт зважування
За задумом, сортування сміття повинне було би також відбуватися тут, аби зробити справу утилізації відходів лучан хоч трохи рентабельнішою, однак сортувальна станція, яку побудували майже 5 років тому, досі не працює.
«Її раз запустили для показухи – і закрили. Тут вже нова лінія поставлена, але зробили «через дупу», якщо чесно. Ми будемо її трошки переробляти, і будемо запускати сортування тут. Тому що везти все сміття спочатку на Трункіна, і там сортувати – нерентабельно. Відсортовується максимум 10%, а 90% хвостів. Тобто, ми веземо спершу в один бік, а потім знову забираємо сюди. А це все зайві гроші, як би ми не рахували», – пояснює радник з питань звалища КП «Луцькспецкомунтранс» Олександр Серватович.
Ангар зі сортувальною станцією та стоянка техніки, яка обслуговує звалище
Сортувальна станція, яку так і не запустили
Тут все ще не сортують сміття
Нині на полігоні окремо збирають хіба що дерево. Його використовують для опалення приміщень робітників узимку. Для тих, хто працює на звалищі, є вбиральні, місце, де можна помитися і поїсти.
Деревину збирають окремо
Місце для робітників звалища
На території також є станція дегазації, трубами якої пронизані і стара, і діюча черга полігону. Ці труби вбирають газ, який утворюється при гнитті непотребу, транспортують його до станції, де його переробляють на електроенергію.
Ці труби вбирають газ, і доправляють на станцію дегазації
Незабаром у Брищі може також з’явитися майданчик для компосту. Сюди з міста звозитимуть опале листя в осінній період. В перспективі також сюди зможуть потрапляти чисті органічні відходи, та для цього необхідно налагодити роздільне збирання сміття у місті.
ЧИ МОЖНА ОБІЙТИСЯ БЕЗ ЗВАЛИЩ І ПОЛІГОНІВ
93% твердих побутових відходів, які продукують українці, зрештою опиняються на звалищах і полігонах. За даними Євростату за 2019 рік, у сусідній Польщі, до прикладу, цей показник становив 43%. У той час середній показник захоронення відходів у країнах Європи становив всього 24%. Решту сміття європейці перетворюють на енергію (24%), компостують і переробляють (48%).
І хоча практика поводження з відходами в країнах Європи значно прогресивніша, тільки одна Швейцарія зі всього списку країн ЄС зуміла повністю відмовитися від захоронення відходів. Для України загалом, і для Луцька зокрема така перспектива на даному етапі здається казково нереальною.
Про це говорить і zero waste-активістка із Луцька Катерина Демидюк. Дівчина побудувала своє життя за принципом зменшення продукування відходів, і закликає зробити це і інших. Однак, додає, що життя зовсім без відходів неможливе.
«Від самого народження до смерті ми виробляємо відходи. Питання тільки в тому, як ми підходимо до цього. Хтось задумується про те, що він купує і скільки йому потрібно. Хтось ні. Це потрібно приймати як факт. Ми можемо лише намагатись бути споживачем, який усвідомлює наслідки своїх дій. Зменшення кількості неперероблюваних відходів і свідоме споживання особливо важливі зараз тому, що ми вже знаходимось на точці неповернення. Кількість людей на Землі росте, відповідно і вироблення речей теж, адже наші запити стають все більші. Зараз нам важливо не тільки їх зменшувати, а й підходити з розумом до розробки першочергового дизайну. Адже саме через те, що виробники часто не думають про кінець циклу життя свого продукту, ми отримуємо гори сміття», – каже еко-активістка.
Катерина Демидюк
Зменшення темпів споживання, продуманий дизайн продуктів і свідоме виробництво можуть зробити свою справу, але далеко не все можна переробити і повторно використати. Тому паралельно з цим у світі поширена практика сміттєпереробних заводів, де відходи спалюють, роблячи з них енергію. Єдиний такий український завод, збудований ще в 80-х, нині працює в Києві, і за сучасними мірками і темпами продукування відходів, є не дуже ефективним. Про будівництво переробного заводу вже не перший рік дискутують у Луцьку, але далі розмов справа поки не дійшла.
Олександр Серватович разом із командою луцьких комунальників їздив вивчати закордонний досвід у цьому питанні, однак каже, що все впирається у великі гроші.
«Такого заводу тут і не може бути. Такі заводи будуються біля великих міст, і мають врізатися в міські мережі. Цей завод дає тепло і дає електроенергію. Тому його ставлять біля великих тепломереж, щоб було легко передати те тепло і скинути електрику. Міська делегація об’їздила дуже багато сміттєспалювальних заводів у Європі. Найбільше нам сподобався той, що у місті Білосток у Польщі. Він коштує 95 мільйонів євро. Місто Білосток має 300 тисяч населення, і заводу вистачає, аби спалювати все те сміття. Але його потрібно обслуговувати, враховувати ціну на енергоносії у нас і обраховувати, чи вигідно. І хто нам зараз інвестує тих 95 мільйонів євро? Варто зазначити, що в успішній Польщі цей завод будувався 9 років. Фактично, будівництво тривало два роки, і сім розроблялася проектна документація. Міський голова дав добро над цим працювати», – говорить він.
Олександр Серватович
ЯК РОЗВАНТАЖИТИ ПОЛІГОН І ПРОДОВЖИТИ ТЕРМІН ЙОГО ЕКСПЛУАТАЦІЇ
Головною проблемою Брищенського сміттєвого полігону є те, що в останні роки він наповнюється рекордно швидко. Саме тому основна робота Олександра Серватовича та команди «Луцькспецкомунтрансу» і департаменту ЖКГ зараз зосереджена на продовженні терміну життя полігону. Для цього тут по-новому рекультивуватимуть дві черги, обгородивши їх спільним валом і об’єднавши.
Наразі на полігоні є дві майже заповнені черги. І поки місто розробляє нову концепцію полігону, комунальники вивозять сміття на стару чергу. Вона вже встигла всістися приблизно на три метри нижче проектних документів, але поки не обвалована і не пресипана ґрунтом.
«Абсурдність ситуації із рекультивацією черг полігону полягає в тому, що обидві черги планували обвалувати окремо. Це дві великі купи сміття, які розташовані поруч. Це великі гроші. Тільки один проект рекультивації розрахований на 165 мільйонів. У зв’язку зі зростанням цін на пальне і все інше не знаю, чи ми вкладемося в цю суму. В мене виникла ідея змінити проект, включивши в рекультивацію і старішу чергу полігону, і ту, яка дійсна зараз. Ми перенесемо лінії електромереж, які пролягають поруч, зробимо вал, а прохід між цими двома чергами засиплемо сміттям. Таким чином ми не гробимо територію, і робимо спільний проект рекультивації двох черг. Якщо проектнант дозволить зробити, як ми задумали, за попередніми підрахунками, ми продовжимо життя цих двох черг полігону на три роки», – каже радник з питань звалища.
Вал, яким мають оточити обидві черги полігону
Але для того, звалище прослужило довше, необхідно також зменшити кількість сміття, яке сюди потрапляє. Громадська організація «Нуль відходів Луцьк» влітку провела цікаве дослідження. Вони розібрали вміст сміттєвого контейнеру об’ємом 1100 літрів біля одного з луцьких ОСББ і розділили його за фракціями. В контейнері містилося сміття, яке лучани викинули за добу. Важливо відзначити, що поруч стояв окремий контейнер для ПЕТ-пляшки, і це вплинуло на результати дослідження. Виявили також багато медичних відходів, які, за правилами, повинні збиратися окремо та утилізуватися на спеціальних підприємствах.
Головною метою акції було визначити співвідношення відходів, які переробляються, а які ні, щоб краще розуміти ситуацію зі сміттям у Луцьку.
За результатами дослідження, з 91,4 кілограма відходів, які викинули у цей контейнер:
- 43,5 кг – органіка (39,7%);
- 17,2 кг – медичні відходи (15,7%);
- 19,5 кг – не переробляється (з них 8 кг підгузок) (17,8%);
- 11,2 кг – переробляється (з них – 1,3 кг ПЕТ-пляшки, 2 кг папір, 5 кг скло, 0,7 – метал, 2,2 кг інші види пластику)(10,2%).
Волонтери вивчили вміст сміттєвого контейнера
Звісно, морфологія сміття по всьому Луцьку не однакова, але спираючись на дані дослідження, можна грубо підрахувати, на скільки зменшилося б навантаження на Брищенський полігон, якби у місті впровадили роздільний збір сміття.
Волонтери підрахували, що близько 50% сміття із контейнерів можна перетворити на компост або переробити. За день у Луцьку збирають 240 тонн сміття. Таким чином, за найкращих умов, на звалище мало би їхати близько 120 тонн відходів (при підрахунку ми не враховували кількість медичного сміття серед відходів, адже його, за даними луцьких комунальників, у Брище не везуть). І якщо й далі рахувати грубо, термін експлуатації полігону міг би збільшитися чи не удвічі. А це означає, що до 2071 року під Луцьком не виникло би ще одного полігону.
***
Офіційні сміттєзвалища займають більше 9 тисяч гектарів площі України. А це означає, що таких «брищ» у нас мінімум тисяча. І масштаб проблем, які ми описували, збільшується тисячократно. І якщо вплив роздільного збору сміття на проблему прорахувати відносно легко, важче передбачити, як довго змінюватиметься свідомість українців у питанні поводження з відходами, і як довго ми, наші рідні і наші сусіди і далі нестимемо все в один пакет – в один контейнер – на одне величезне звалище.
