У понеділок, 6 грудня, о 2-й годині ночі перестало битися серце педагога Ганни Яківни Середюк.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив її чоловік, засновник Музею історії сільського господарства Волині Олександр Середюк.
Народилася Ганна Яківна 6 липня 1953 року в селищі Шацьк Волинської області. В комуністичній партії не перебувала.
З 1972-го по 1977 рік навчалась на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, по закінченню якого одержала спеціальність – біолог, викладач біології і хімії.
З 1977-го по 1983 роки працювала молодшим науковим співробітником лабораторії масових аналізів Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції.
З 1983-го по 1988 рік – вчитель біології Маяківської (Княгининської) середньої школи Луцького району, а з відкриттям у вересні 1988 року Рокинівської ЗОСШ перейшла на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи і за сумісництвом – вчителя біології та екології.
Під час роботи в школі, з 1985 р. по 2009 р., очолювала районне методичне об’єднання вчителів біології Луцького району, з 1988 по 2010 р.р. – член журі обласних олімпіад з біології. З 1989 року, першою в області, за власною програмою, започаткувала викладання курсу „Екологія ” в школах. В 1994 році, вперше в районі, започаткувала роботу МАН (Малої академії наук) в Рокинівській школі. Була ініціатором і організатором створення агроекологічного ліцею на базі Рокинівської ЗОШ І – ІІІ ступенів – розробила методичне забезпечення функціонування ліцею (структура, навчальні плани, програми спецкурсів); організовувала методичний супровід навчально-виховного процесу. Була активним членом обласної творчої групи вчителів біології з питань інноваційних технологій навчання, а також активним членом обласної творчої групи керівників шкіл з питань впровадження новітніх технологій навчання і управління навчально-виховним процесом. ЇЇ учні були переможцями і призерами районних (постійно), обласних, республіканських (двічі) олімпіад з біології.
За роботу на освітній ниві двічі удостоєна почесного звання: у 1990 році – „Відмінник народної освіти СРСР ”; у 2001 році – „Відмінник освіти України ”. Неодноразово відзначена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України (2001р., 2006р.), Волинської обласної ради (1999 р.), управління освіти Волинської обласної адміністрації (1990, 1993,1995, 2005, 2007, 2008, 2009 р.р.). За 28 років педагогічної діяльності вивчила і виховала сотні юнаків і дівчат, які стали спеціалістами різних галузей і добродіями у житті.
З вересня 2011 року змушена піти з улюбленої школи і стати провідним науковим співробітником Музею історії сільського господарства Волині – скансен до початку «рейдерської атаки» на музей, 2017 року. Під її керівництвом в музеї було оформлено унікальний зал «Природа Волині та екологія» площею 83 кв.м. Створила авторську виставку «Традиції молочного скотарства Волині», яка отримала високу оцінку в Департаменті АПК Волині. Написала сценарії та зуміла організувати кіно- відеозйомки декількох науково-популярних фільмів. Започаткувала «Екологічну стежку» на території Рокинівського денропарку, у якому провела повну інвентаризацію флори парку, зафіксувавши 136 видів декоративних дерев і кущів. Була активним учасником етнографічних експедицій із виявлення, вивченню та реставрації пам’яток дерев’яної архітектури. Її авторські екскурсії користувались надзвичайною популярністю серед відвідувачів Музею-скансену Волині і були неповторні та емоційні.
Завжди ініціативна і творча, небайдужа була до громадських і суспільних проблем. Її захоплення – подорожі. До 2000 року подорожувала з рюкзаком за плечима з друзями і учнями по Кавказу, Карпатах, Волині. Разом з чоловіком і однодумцями організовували роботу першого обласного туристичного клубу у м. Луцьку «Олімп», перші обласні масові сходження на г.Говерлу, так звані тоді „ Говерляни”. Захоплення спортом, яке прищепили їй вчитель фізкультури Семенюк В.М.. та тренер з греблі на байдарках і каноє Т.Ю. Шевченко (нині Заслужений тренер України), збереглись на все життя. Разом із сім’єю стала учасником І Всесоюзної спартакіади профспілок в номінації «Тато, мама і Я – спортивна сім’я» (м. Москва 1989р., ), чемпіон області у своїй віковій групі з плавання брасом (2012р., 2014р.)
Одружена з 1976 року. Разом з чоловіком виростила і виховала двох дітей: син – Середюк І. О. – економіст-кібернетик, математик; дочка – Середюк (Баранська) О. О. – лікар-педіатр. Виростають і троє онуків, одна з яких навчається у ліцеї в США, здобувши на Всеукраїнській олімпіаді іменний грант.
«У її передчасній смерті, в деякій мірі, бачу і свою вину. Понад 20 років я не приносив їй зарплати, бо всі зароблені кошти вкладав у Музей-скансен. Не купував жодного разу путівки до санаторію чи будинку відпочинку, щоб вона змогла поправити здоров’я, провести профілактичні заходи. Музей є, а улюбленої дружини вже немає…» – пише Олександр Середюк.
Проте пам’ять про неї залишиться у серцях багатьох її вихованцях.
