13 листопада минув рік від дня цієї страшної трагедії. На Волині, на хуторі Скоморохи, що неподалік села Залізниця, тоді Любешівського району, у власній хаті замордували молоду жінку. Галі Жилко було 38 років. Її молотком били по руках, ножем різали тіло… Але й цього катові видалося замало. Врешті бідолашну задушили. Коли рідні Галі дізналися, до кого після тієї розправи привів службовий пес поліцейських, не могли повірити.
Про це пише Вісник+К.
«Піднялася» на сонячному камінні
– Галя гарна дівчина була. Колись до неї приходили хлопці свататись, але вона повідказувала чогось. Так і не встигла створити сім’ю, – плаче двоюрідна сестра загиблої Люба Смоляк. – Жила сама з батьками у хаті на хуторі.
Старші Жилки виховали семеро дітей. Раділи, що старість їх застала при бойовій Галі. Бо вона всьому вміла дати раду – і хату в порядку тримала, і господарку, і їх не ображала. Не те що інший син, який теж жив неподалік. До сестри, розповідають у селі, брат не чіплявся, бо Галя не терпіла – одразу поліцію викликала. А от 80-річному батькові не давав життя: коли випивав, простягав до нього руки. Ось і напередодні трагедії у хаті зчинилася сварка. Щоб брат більше не смів ображати батька, сестра попросила Любу, аби та старенького трохи погляділа. І жінка згодилася.
– Її батько в мене був, а мати якраз поїхала до іншої дочки, бо ногу поламала, і дівчата домовились, що по два місяці її глядітимуть. От і осталась Галя у хаті сама, – згадує Люба Смоляк.
– А чим вона займалась? – запитую.
– Бурштином. Сіла на мотоцикл – і в ліс. Що сачком зловила, то і продала, бо помпи не мала, – каже жінка. – Як стала на бурштин, то зразу все хазяйство позводила – і коня, і корову продала. Казала мені: «Люб, побачиш, я свого достигну». Бо Галя завжди хотіла краще жити. Он, ремонт затіяла, вікна, двері поміняла, нової техніки накупляла, машину придбала. Старалася все мати. Я колись її питала, чи не боїться у хаті гроші тримати. А вона мені: «Люб, я на карточці все держу, не вдома. Хай би хто й хотів знайти – не знайде». Вона і кольцо на шиї носила, як в ліс ішла. Вдягала його на цепочку, щоб вдома золота не лишати. Думала, хтось може залізти і «стьобнути». І знаєте, ми були за Галю спокійні, що вона завжди собі раду дасть.
Про трагедію повідомив незнайомець
Зазвичай Галя дзвонила до Люби раз на тиждень, розпитувала, як почувається батько, що йому купити треба. А це чомусь довго не телефонувала. Сестра подумала, можливо, у Галі справи, й значення цьому не надала. Якби ж знала, що сталось таке.
– А за пару днів родичка мені каже, що був до неї дивний дзвінок від якогось чоловіка. Голос вона не впізнала, але почула: «Йдіть, бо з Гальою щось погано». Мій син Сергій поїхав на хутір, і батька Галі із собою взяв, – розповідає Люба Смоляк.
– Коли ми підійшли до хати, на дверях був навісний замок. Значить, хтось її закрив. Ми вирвали двері і зайшли всередину. Вмикати світло – нема. Я став присвічувати телефоном – і побачив Галю. Вона лежала на підлозі вся в крові обличчям донизу, – згадує Сергій.
Він розповідає, а матір хапається за серце. Бо смерть Галі жінка дуже важко пережила.
– Як її, бідну, мучили, – плаче. – Шия була порізана, але ж сестра ще жила. Кожен пальчик і щоки їй кололи ножем, били молотком. А вкінці задушили поясом від халата. Вона билася в стіну ніжками…
– У вас підозра була, хто ж міг над нею так познущатись? – запитую жінку.
– Одразу була думка, що то приїхали через бурштин, по гроші. Але потім нам сказали, що затримали за підозрою «кума».
Галя так казала на чоловіка своєї куми з Рівненщини, у якої хрестила дитину. Хоч фактично він їй кумом не був.
Почув у телефоні: «Убивають, спасай!»
– А потім нам дзвонить подруга Галі з Черкас і каже, що получила від неї есемеску, яку треба показати слідчому. Я вам прочитаю: «Ти тільки не переживай, як я не переживу. У зошиті під головами на ліжку і в машині однакові пісьма лежатимуть. Там все буде написано для тебе. Цю смс збережи на всяк випадок…»
Що у тих листах, рідні не знають. Сподіваються, що записки пролили світло на хід розслідування. Тим часом розповідають, що чули:
– У Галі, як їхала з тої калантайки (де мили бурштин – авт.), спортився мотоцикл. Перед цим вона односельчанину гроші позичала. А він не мав чим оддати, то домовились, що відпрацює – допомагатиме у всьому. От вона йому і подзвонила, аби приїхав і мотоцикл зладив. Він зробив. Але тільки Галя на хутір добралась й у хату зайшла – знову йому дзвонить: «Ти недалеко? Приїдь, бо щось світла нема». Він ще не встиг виключити телефон, як вона в трубку почала кричати: «Убивають, спасай!»
Батько до 40 днів по дочці й сам помер
Чоловік помчав на хутір. Але коли підійшов до Галиної хати й заглянув у вікно, відчув, що хтось йому ніж приставив до горла і сказав: «Хочеш жити – втікай…» І він пішов.
Розгляд справи уже триває. Ми зможемо оприлюднити деталі лише після рішення суду.
– За підозрою у скоєнні цього злочину затримано жителя Рівненської області. Він проник до будинку загиблої з корисливою метою і з особливою жорстокістю, із застосуванням ножа, молотка та пояса халата вбив жінку. Катував, щоб заволодіти цінностями – забрав телефон та золоті прикраси, загальна вартість яких – 13 тисяч гривень, – прокоментував Василь Петрук, начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою і транснаціональною злочинністю Волинської обласної прокуратури. – Якщо вину особи буде доведено, їй може загрожувати максимальне покарання – довічне позбавлення волі.
На жаль, не зможе дати свідчення у суді батько Галини. Адже до сорока днів після смерті дочки він і сам помер.
– Батько дуже зажурився, у нього пропав сон, – згадує Люба Смоляк. – Все плакав сильно: «Як же ж вона, бідна, всю ту муку видержала?» Так швидко й сам пішов за нею. І я дуже хвора. Молю Бога, щоб дав дожити і вирок почути.
До речі, рідні знають, що гроші Галини з хати не зникли – серед її одягу знайшли невеликі заощадження. Але чи залишились якісь кошти на банківських картках загиблої, для них – загадка. Як і те, хто ж насправді забрав життя молодої жінки.
Тим часом у минулу неділю по Галі Жилко справили роковини. Зібралися за жалобним столом найрідніші, багато згадували, скільки в жінці було запалу, енергії, життя! Сподіваються, катюга отримає по заслузі.
Авторка: Наталія Кравчук
