Пам’ятаю, як у 2002 році до нас, у Грабівську школу, прийшла молода вчителька історії. А ми, учні, не могли відвести очей ні від неї, ні від її довгого сливового пальто, в якому та впевнено крокувала під парасолькою по мокрій від дощу доріжці до нас, дітей, яких заворожила з першого уроку креативними ідеями, непересічною харизмою та особливою манерою ведення занять: захоплюючою та цікавою. Усім тоді дуже полюбилась історія, а ще дужче – вчителька.
Про це пише газета «Новий погляд+»
Минули роки – і тепер доля звела мене з Тетяною Натальчук на педагогічній стежині. Нині маю приємну можливість працювати під її керівництвом, адже Тетяну Анатоліївну нещодавно призначили директором одного з найпрестижніших закладів освіти Шацької громади – Світязького ліцею.
–Тетяно Анатоліївно, чи думали, коли були ученицею Світязької школи, про те, що в майбутньому станете її очільницею?
– Директором школи під час мого навчання була мудра, вимоглива, з великим педагогічним досвідом жінка – Софія Панасівна Писачук. Школяркою я не мріяла стати директором, тоді здавалося, що для цього потрібно багато працювати над собою, зокрема над самовдосконаленням, бути професіоналом, впевненою у своїх силах. А якраз сміливості мені й не вистачало.
–А що саме допомогло Вам наважитись на такий рішучий крок?
–Мене підштовхнуло взяти участь у конкурсі розуміння того, що, якщо бажаєш змін, потрібно починати з саморозвитку та самовдосконалення. Аналізуючи педагогічну діяльність, роботу на керівних посадах, я повірила в свої сили, в те, що зможу побудувати стосунки з колегами на довірі та пошані, створити власний простір в рамках освітнього закладу і реалізувати уявлення про виховання і навчання як унікальні творчі процеси, що забезпечують умови для самореалізації, самоосвіти, самовиховання учня і вчителя. А ще – це рідна школа та педагоги, які виростили мене, яким велике спасибі за допомогу і турботу, увагу і настанови, критику та дискусії, підтримку і співучасть. Вони –найкращі!
Зубицкая: “Не лечите суставы уколами и таблетками!
Суставы мигом восстанавливаются, если 7 дней…
–Тетяно Анатоліївно, скажіть, будь ласка, чи уявляли себе вчителем у дитинстві?
–Я мріяла стати вихователем у дитячому садку. Одягала мамину сукню, розсаджувала ляльок на стільці по колу, сама ставала в центрі й розповідала різні історії, відзначала кращих, робила зауваження «неслухняним». З нетерпінням чекала, коли піду в перший клас, стану дорослою і буду працювати з дітьми.
– Ваша мрія частково здійснилась. Розкажіть, де здобували вчительський фах і з чого розпочинався Ваш педагогічний шлях?
–Професію вчителя здобувала у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки. З 2002 року працювала вчителем історії Грабівської школи. З 2008-го продовжила свою трудову діяльність в Шацькому лісовому коледжі викладачем суспільних дисциплін, наступного року призначена на посаду завідувача навчально-методичного кабінету, з 2018-го стала заступником директора з виховної роботи. З 28 серпня 2021 року працюю на посаді директора ОЗЗСО I-III ст. Світязький ліцей.
– Не жалкуєте, що обрали саме вчительську професію? Що найбільше подобається в роботі?
– Мені подобається спілкуватися із щасливими, усміхненими, впевненими учнями. Завжди стараюся знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, бо вона особлива, універсальна, дивовижна й талановита. А наше завдання – допомогти розкрити здібності школяреві, сформувати характер. Тому й не шкодую, що обрала такий шлях.
–А як зреагували рідні на те, що Ви стали директором?
–Вони підтримували мене постійно – від написання заяви до призначення на посаду. Мама дуже хвилювалася, говорила, щоб я добре подумала, адже маю гарну роботу. Але зараз вона заспокоїлася і чекає від мене хорошого результату на новій посаді. Син найперше запитав, як зміниться спортивне життя закладу.
–Якою бачите Нову українську школу?
–Світязький ліцей – це той заклад, у якому приємно навчатись, де учні не тільки здобуватимуть знання, а й вмітимуть застосовувати їх у повсякденному житті, орієнтуватимуться на свої можливості й таланти, де кожному допомагатимуть досягти свого максимуму. Вчитель НУШ, щоб навчати по-новому, повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту». Тому ще досить важливо освітнім закладам сприяти професійному та особистому зростанню педагогів.
–Чи маєте якісь конкретні плани на новій посаді?
–Мотивувати вчителів, працювати над професійним розвитком і вдосконаленням, покращувати освітнє середовище, взаємодіяти із засновником щодо розвитку матеріально-технічної бази, формувати прозору систему оцінювання результатів навчання учнів – такі завдання ставлю собі.
–Дякую Вам, Тетяно Анатоліївно, за змістовну розмову. Життя в навчальному закладі вже поступово змінюється, адже, якщо біля керма освіти стоїть молода, креативна та наполеглива людина, то позитивні зрушення не змусять довго чекати.
Анастасія ВЕРЕМЧУК
