У нашому місті доволі багато молодих та талановитих лучан, одним із них є Паша Веснянка: 26-ти річний яскравий та веселий хлопець, якого ви, майже, ніколи не побачите на вулицях Луцька пригніченим або ж засмученим. Хто ж він такий?
Я Паша, мені 26. У мене широка сфера зайнятості. Але в основному все стосується музики. Я барабанщик, заробляю цим з 2014 року, граючи концерти та різні визначні події (весілля, дні народження і т. д.) також надаю приватні уроки гри на ударній установці. Зрозумівши, що в майбутньому мені все-таки знадобляться знання у сфері звуку. Працюю у прокаті звукової та світлової апаратури у компанії «Oktava». Тут школа життя чистої води, тому що завдяки цьому я тепер такий собі універсальний солдат на цьому апаратному полігоні. І сцену побудую, і звукову та світлову апаратуру встановлю та підключу на цій сцені чи концертному майданчику, і техніком сцени і звукорежисером можу побути. Крім цього всього я недавно ще й ведучим на відкритті магазинів почав працювати (Фокстрот, Алло) і ще фотомоделлю.
P.S. фото прикріпляємо
Фото для бренду INCARNE.
Як ти познайомився з музикою і почав грати на барабанах?
Спочатку це були не барабани. В класі 5-му на уроці математики в кабінет зайшов вчитель з 3-тьої музичної. Він питав, хто хоче записатися в клас духових інструментів. Ну я і захотів грати на флейті. Прийшов, сказали, що завеликий. Почали підбирати інші оркестрові духові. Тромбон мало не впав у мене, труба зовні не сподобалась. Підійшов тенор, ще й сидіти можна. Ненадовго мене вистачило, десь на півроку чи що. Після цього у мене було довготривале плавання у пошуках себе на різних секціях та факультативах.
Знову до музики я повернувся в 9 класі в 14 років. Ми сиділи з другом в нього вдома і захотіли створити групу. Вирішили, що я піду на барабани а він, Влад Сак – на гітару. Це стало визначним рішенням в моєму житті. Друг своє майбутнє не пов’язав із музикою і зараз він програмістом працює в столиці. Ну, а в мене завдяки цьому рішенню, життя помінялося назавжди. Я дуже вдячний Владу за той доленосний день, адже сьогодні я просто не уявляю себе без музики. Вона мене оточує всюди) з 2014 я почав отримувати перші гроші за концерти. Перший «гонорар», сміється) був за виступ у складі гурту Давня казка у барі Оболонь, що зараз «Кораблик». І сума становила 54 грн, як зараз пам’ятаю. Грав із такими гуртами, як: Корінь Мандрагори, (фольк-рок, рок, етно-метал) Санмай (інді, поп, рок, грандж) з ними був у Всеукраїнському турі )) , Цвях(панк, рок), Резус Блюз (джаз, блюз, денс, боссанова), Чорні Черешні(рок, поп), грав з оркестром Адвентистів 7-ого дня (відвідали з концертами Білорусь, Польщу та Латвію), Index (построк), Let`s play (cover band). У червні 2019 працював у складі кавер-бенду «Svit» працював в готелі у місті Дубаї. Нещодавно мав нагоду пограти на перкусії і клавішних у дуеті з діджеєм. Дебютував успішно.
Так. Про досвід музичний, напевно, все. Як ти вже зрозуміла я такий собі барабанщик фрілансер. Беру участь у всіх проектах, які мене цікавлять.
Які у тебе були факапи?
Факапи це ж повні невдачі, так?
Так.
Було що збивався на концертах, повертався в пісню з 3-го разу, палки ламалися, тарілки тріскали, колотушки з педалей вилітали посеред пісні, добре, що я грав на кардані, подвійна педаль до бас барабана, догравав пісню лівою ногою.
Більше факапів, не пам’ятаю, справді.
Як ти справляєшся з різними труднощами, які виникають?
Як долаю перешкоди? Все залежить від труднощів. Але найчастіше намагаюсь абстрагуватися і поглянути на проблему збоку. Буває, що одразу приходять ідеї вирішення, а буває, що приходить розуміння, що вже нічого не вдіяти і залишається лише прийняти ситуацію як є.
Одним словом, як такого універсального правила не існує все ситуативно)
Ти завжди ходиш на позитиві, що тебе залишає в такому стані? В чому твій секрет?
Ну все ж не завжди, справді. Але переважну частину часу я все ж веселий, комунікабельний і повен енергії.
Головне правило: «Якщо проблему можна вирішити, то не варто про неї турбуватися, якщо ж її неможливо вирішити, то турбуватися про неї марно».
А що стосується тонкощів у стосунках із людьми (неважливо близькі, друзі, родичі чи просто пересічні), то тут впливає багато факторів, але варто пам’ятати відому фразу «стався до людей так, як хочеш аби ставилися до тебе» ну і звісно ж розуміти, що люди можуть мати різний настрій у різні моменти часу тому що сучасний темп життя просто скажений і кожен з нас постійно знаходиться під тиском різних обставин чи людей.
А що тебе мотивує?
У фейсбуці в мене стоїть чудова проте не зовсім цензурна фраза, яка дає вичерпну відповідь на це питання. Шкода, що російською.
«Как мотивировать себя что-то делать? Да никак. Оставайтесь в ж*пе».
Наскільки я знаю, ти закінчив юридичний? Чому не працюєш за професією?
Так, справді. До сьогоднішнього дня я змінив багато робіт. Був і офіціантом, і менеджером з реклами, і мерчендайзером, і промоутером, і кухарем, і на заводі оцет розливав, і в Польщі на складі одягу та взуття працював. І юристом теж встиг попрацювати в одній із ОТГ поблизу Луцька. На той час мені не сподобалося. На це вплинуло багато факторів. І колектив, і специфіка роботи, і метод навчання, і мій тодішній внутрішній стан та навіть дислокація, і пора року. Але я чітко зрозумів що до юриспруденції я все ж повернуся, але не зараз. Та й освіта як на мене універсальна і актуальна завжди.
Які у тебе є захоплення, крім музики?
Крім власне виконання творів, я ще й займаюся їх створенням. Пишу власну електронну музику. Попри те, що люблю слухати і грати діаметрально протилежну. Рок, метал, хардкор, джент, мелодик дез і т. д. Ще займаюся чистим та екстрим-вокалом. Дуже люблю караоке. Там виконую пісні вищезгаданих жанрів.
А так щоб взагалі не музичне то і не знаю, що сказати, бо мені пощастило поєднати хобі та роботу воєдино. Хіба на велосипеді кататися полюбляю, гуляти, іноді фільми подивитися кортить, хоча найчастіше мені складно 2 години сидіти на 1 місці (сміється музикант).
Крім того люблю вивчати та цікавлюсь символікою, у мене є аж 3 татуювання, що мають своє значення.
Як себе уявляєш через 5 років? Чого хочеш від життя?
Із впевненістю можу сказати, що попри деякі мінуси, в цілому мені дуже подобається моє життя. Воно дуже динамічне, насичене, цікаве, так звісно бувають труднощі, але ж без цього нікуди. Саме їх долання формує наш характер та світогляд. Саме завдяки ним, ми ростемо і розвиваємося.
До слова хочу згадати фрагмент притчі з лекції Олега Гадецького: «Я попросив у Бога мудрості і він послав мені проблеми, щоб я навчився їх вирішувати».
Ким бачу себе через 5 років. Чесно кажучи не знаю. Читав і чув що треба будувати довгострокові плани, але справді не знаю чого я хочу. Ну із загальноприйнятого, то хочу будинок, машину, згодом і сім’ю. Але ж це всі хочуть.
А так, щоб із діяльності, кар’єри чи статусу в суспільстві. То навіть гадки не маю. Мені подобається розвиватися, пробувати нове, подорожувати. Можливо мені завтра захочеться розпрощатися з музикою, а може навпаки, з’явиться можливість поїхати у всесвітній тур із якоюсь рок групою. Так само, можливо, запропонують по фотографуватися для модного глянцевого чи інтернет журналу, чи запросять моделлю закордон. Хто знає.
Є таке вчення називається Дизайн Людини і згідно з цим усі люди на планеті діляться на 4 види: Генератор із підвидом, Маніфестуючий генератор, Проектор Маніфестор і Рефлектор.
Так от я, як і 33% населення планети Земля відношуся до Маніфестуючого генератора. У нас стратегія дій – це внутрішній відклик на різного роду запити. Будь то вони зовнішні від інших людей, чи внутрішні, свої власні.
Так от все залежить від цього Внутрішнього Відклику.
Наостанок, що хочу сказати або правильніше побажати вашим читачам.
Вірте в себе. Свої сили. І пам’ятайте, що у Всесвіту є 3 відповіді на будь-які ваші питання:
- Так;
- Так, але не зараз;
- В мене є для тебе дещо краще.
Тож якщо ви чогось хочете, а Всесвіт вам цього не дає, то ви або не готові або ж це не ваше, хибне, нав’язане зовні бажання і вам готується зовсім інша стежка.
