Вже у середині серпня дощові дні та відносно тепла погода подарували жителям Шаччини щедрі грибні врожаї. Мабуть, чи не кожен з нас ще влітку мріяв про те, як швидше вирушити на «тихе полювання».
Про це пише газета «Шацький край».
Хтось не дуже полюбляє чистити, готувати чи навіть споживати гриби, але збирати люблять усі. І не лише для того, аби задовольнити власні меркантильні інтереси: у цьому процесі криється якась особлива магія. Здавалося, ну що таке гриб – ніжка та шапка. Але, як тільки наближається осінь, люди з неабияким азартом вирушають до лісу, неначе на пошуки неоціненних скарбів. Заради яких вони навіть ладні полишити теплу постіль та провести свої світанки у прохолодному лісі, жертвуючи й без того швидкоплинним часом вихідних днів.
Буває й так, що у ранкових сутінках довго не знаходиться перший трофей, і тоді одразу виникає риторичне запитання: «І що я тут роблю?» Проте, як тільки розвидниться на горизонті та крізь гілля дерев прогляне лагідне сонечко — для кожного грибника починає відкриватися неймовірна краса природи, відчуття володіння не лише лісами, а цілісіньким світом. Бо саме у цей момент вона дарує мелодії шелесту листя та поскрипування дерев; спів та перегукування птахів; гудіння диких бджіл; суміш кольорів осінньої та літньої палітри ну і, звичайно, ейфорійний настрій.
Отож, слухай лісові мелодії, милуйся побаченим, збирай гриби та павутиння бабиного літа, пригощайся стиглою ожиною та бруслиною, поодинокими ягідками чорниці та «лохачів»; рви запашний багонник та інші лікарські трави: усе для тебе.
Особисто у мене лісовий осередок викликає якісь давно забуті спогади та асоціації: ніжний верес – книгу Надії Гуменюк «Вересові меди»; шипшина – поезію Ліни Костенко про те, як рослина тяжко віддає свої плоди; велетенські дерева, що вкриті лишайниками, та ковдри мохів – фантастично-пригодницькі фільми про ельфів та гномів; гриби лисички – дитячий вірш Корнія Чуковського про двох лисичок, які взяли сірники та підпалили синє море (і лише зараз дивуюся, як можна було його підпалити). Одним словом, забуваю про все і релаксую. І, як усі грибники – фотографую, аби зафіксувати цю чудову мить.
Головне, помітити та назбирати не лише грибів, а й позитивних емоцій і все це разом покласти до свого кошика.
