Помер почесний громадянин Володимира-Волинського, краєзнавець, історик та письменник Ярослав Царук.
Про це повідомляє Район. Володимир-Волинський із посиланням на власні джерела та міську раду.
Ярослав Царук – лауреат багатьох премій у сфері журналістики та історії, має 22 медалі і один орден «За заслуги перед Україною» від президента України Віктора Ющенка.
Окрім того, він єдина людина у Володимирі-Волинському, котра має статус почесного громадянина міста, району й Волинської області.
Ярослав Царук – людина, завдяки чиїй клопіткій праці, яка втілилася у численних дослідженнях-книгах, молоде покоління вчиться патріотизму, любові до рідного краю і поваги до історико-культурних надбань українського народу. Його життя є гідним прикладом для нащадків, виховує в кожному любов та відданість своїй батьківщині.
У 2019-му краєзнавець відзначав 85-річний ювілей.
Довідково
Царук Ярослав Васильович народився 6 березня 1934 року у селі Заболоття Володимир-Волинського району в селянській сім’ї Василя та Ірини Царуків.
У 1944 році сім’я переїхала у село Стенжаричі.
Батько загинув на фронті. Із трьох дітей Ярослав залишився найстаршим у сім’ї. Тож мрії здобути належну освіту так і не зреалізувалися. Важким тягарем на його плечі лягло домашнє господарство. У свої 11 років Ярослав допомагав матері: рубав дрова, орав, косив сіно, пас овець, не маючи при цьому ні теплого взуття, ні одягу.
Після закінчення у 1953 році школи у с. Стенжаричі влаштувався працювати завідувачем сільського клубу.
Із 1954 по 1957 роки проходив військову службу в радянській армії у м. Кам’янець-подільський. Під час служби провів шість місяців на цілинних землях в Казахстані Павлодарської області Краснокутського району.
Після закінчення служби працював у Нововолинську на шахті, та за станом здоров’я змушений був звільнитися.
Опісля навчався у Львівській школі майстрів хлібопечення.
Із 1959 року проживав у Володимирі-Волинському.
10 років був директором військового механізованого хлібозаводу.
17 січня 1963 року одружився. Разом з дружиною виховав двох синів.
У 1973 році потрапив на збір врожаю у Харківську область, де вперше почув про голод у 1932-1933 та 1947 роках. Маючи певні повноваження, Ярослав Царук розпочав поїздки по селах, збираючи інформацію від місцевих жителів.
А уже 6 червня 1977 року Ярослава Васильовича (не без допомоги КДБ) звільнили з посади.
У 44 роки пішов на військову пенсію, проте вдома сидіти не хотів, тож протягом 1977-1987 років працював на птахофабриці: взимку – кочегаром, улітку – слюсарем. Саме у ці роки почас писати свої статті.
6 червня 1987 року за власним бажанням звільнився з роботи.
Був одним із організаторів Народного руху України.
У 1991 році призначений завідувачем Державного районного архіву, де пропрацював аж до виходу на пенсію (грудень 1994-го).
Саме тоді Ярослав Царук повністю віддається улюбленій справі – дослідженням історії Володимира-Волинського, Іваничівського та Любомльського районів, частково досліджує Турійський, Локачинський, Шацький та окремі села інших районів.
Усі роки після виходу на пенсію теж присвятив дослідницькій діяльності.
Ярослав Царук – лауреат багатьох премій у сфері журналістики та історії, має 22 медалі і один орден «За заслуги перед Україною».
Видав книги «Трагедія волинських сіл», «Відбудова кафедрального Собору Різдва Христового», «Володимир-Волинський у боротьбі за незалежність», «Володимирщина у боротьбі за незалежність».
У 2012 р. в альманасі наукових досліджень слухачів Волинської обласної МАН надруковано учнівську публікацію Вадима Кренца, учня Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату «Ярослав Царук – жива легенда краєзнавства Володимирщини».
