Скуповуючи продукти у бабусь на ринку для того, аби старенькі могли хоча б день відпочити від нелегкої праці, волонтерка Анастасія Рудик, «купує» і їхні життєві історії.
Ютуб-канал «Рожева душа» – це новий онлайн-проект волонтерки Анастасії Рудик з відеоператором Олександром Слободою. Ідея проекту – відео на благодійну тематику із закликами до волонтерства та допомоги власним прикладом, пише ІА Волинські Новини.
«От одне з таких відео – про бабусь і їх пожитки, які ті змушені продавати, аби в аптеку сходити чи за комунальні послуги заплатити. 10 пучків окропу чи 6 кілограмів картоплі, які потім ледве несу – я завжди купувала продукти у таких бабусь, навіть якщо і не дуже потрібно. Робила так, бо це був комфортний спосіб допомогти. Вже зараз я можу просто купити букетик чи кілограм чогось, заплативши набагато більшу суму, ніж вказано. А тоді мені було соромно так робити. Здавалось, бабуся не так зрозуміє, тому і носила все торбами додому, а потім не знала, що з цим робити, роздавала і пригощала всіх», – каже Настя.
Зі слів дівчини, ідея на тему «купити все» – не нова, але оскільки це хороша справа, то і не соромно повторити.
«Буває таке, що хтось із продавчинь западе у душу, то знову приходимо до бабусі й скуповуємо всю наявну на той день продукцію», – посміхається волонтерка.
Каже, що реакція людей старшого віку на такі спонтанні «оптові закупи» – безцінна. «Та не може такого бути!» – сплескують, зазвичай, в долоні старенькі, коли дізнаються, що у них хочуть купити весь товар чи продукти.
– У мене рука зламана, то рідко ходжу на базар… Я сина похоронила 5 років тому. 45 йому було, – розповідає, плачучи, 82-річна бабуся. Продає горіхи та торбинку квасолі.
– То ви зі зламаною рукою на базар ходите? – запитує у старенької волонтерка.
– Та з доброго дива хруснула. Сиділа саме службу слухала… Не знаю, що і сказати, – бідкається пенсіонерка.
Анастасія, не роздумуючи, купила у літньої жінки весь нехитрий крам.
– То ти, певно, велику зарплату маєш, доцю, – щиро дивувалася старенька.
«Старші люди такі цікаві. А ще вони дуже знають ціну грошам, а нашому поколінню потрібно цьому у них повчитись. І не для того, аби економити чи обмежувати себе в чомусь, а для того щоб цінувати те, що маємо. Щоб знати, що звичайна кава, яку ми купуємо щодня за 20-30 гривень – це почистити і продати 3 склянки горіхів для якоїсь бабусі. До прикладу, у нашому сюжеті бабуся чистила їх із поломаною рукою. Вже не кажучи про те, щоб поїхати на ринок і постояти там пів дня, а може і більше. Усвідомлюючи це, здається, кожному буде приємно придбати свіжу городину, пучечок зелені чи щось інше й ощасливити бабусю. А, водночас, і себе, бо окрім продуктів ти «купуєш» ще й плюсики до карми. Всі ми купуємо продукти у сепермаркетах. А давайте купувати їх у стареньких. Там і якість краща, і ціна нижча. Таким чином ми будемо допомагати стареньким виживати у непростому сьогоденні», – переконана Анастасія.
