До цілительки Євгенії Давидюк із села Хобултова Володимир-Волинського району приїхали о десятій ранку. Незважаючи на таку пору, у жінки вже була перша відвідувачка. Шукала порятунку та поради у важкій хворобі сина. Біля ікони Святого Миколая горіла свічка та лунала молитва. Євгенія Серафимівна постійно звертається до Бога і наголошує, що справжня віра допомагає людям.
Про це пише Вісник+К.
Лишень заходимо в хату – і ніби поринаємо в інший світ. Навколо велика кількість образів. На чільному місці – ікони великомучениці Євгенії та Святого Миколая. Саме їх жінка вважає своїми покровителями, бо мала багато випробувань, але молитва допомагала пережити горе.
– У 25 років залишилася круглою сиротою. До Миколая зверталася у біді, просила допомогти. Дякувала, коли бачила якийсь світлий промінчик у житті. З іконою Миколая Чудотворця я виросла, навіть і не знаю, скільки їй років. А одного дня побачила, що образ став світліший, оновився, – пригадує жінка. – Покликала місцевого священника. Він відслужив молебні. За деякий час стали оновлюватися інші старі ікони (загалом аж сім). Багато людей почали йти до хати, не лише з нашого села, а й чужі. Якось завітав незнайомий чоловік із сином. У дитини була якась важка хвороба. Медицина не могла допомогти, тож батько звернувся до Бога. Молилися біля оновлених образів, і я раптово відчула, як мене невидима сила тягне до дитини. Стала проводити біля хлопчика руками. Відчувала, як біль минає. Особливого значення цьому не надала. Тому дуже здивувалася, коли згодом до мене прийшли незнайомці і попросили вилікувати їх. Я намагалася відмовитися, але вони наполягали, що їм розповів про це радісний батько, адже його сину стало легше.
Євгенія Серафимівна каже, що ніхто у родині ніколи подібного не робив. Вона переконана, що керує її руками небесна сила.
– Бо хто я така? Звичайна смертна жінка. Лікує молитва та воля Божа, – наголошує співрозмовниця. – Руками проводжу навколо людини. Якщо відчуваю тепло від якогось органа, значить, хворий. Читаю молитву. Варто знати, що при кожній болячці потрібна інша молитва – або «Отче наш», або звертатися до Богородиці, Святого Миколая. А ще потрібно на все класти хрест. Ми маємо часто хреститися, бо це захищає від негативу, поганого впливу. Люди підходять до ікон, і я їм нагадую, що треба просити заступництва у святих, казати, що саме потрібно. Молитва має велику силу. Приїжджають до мене не лишень з Волині, а й з Києва, були люди з Дніпра. У кожного свої проблеми зі здоров’ям, а біля них з’являються ще й життєві.
Євгенія Серафимівна вислухає, почитає молитву, допоможе. Зізнається, що силу має лишень біля образів, а якщо на вулиці хтось попросить руками «оглянути», нічого не бачить. Ось таке диво.
– Я не знахарка, не ворожка, – зазначає Євгенія. – Стою біля образів, і голос мені говорить, а я, як папуга, повторюю. Багато людей поганого про мене казали, а потім зі своєю бідою до мене йшли. Приймала їх, бо гріх великий – відмовити хворому. Звичайно, отримую багато негативу, але сили повертає щира бесіда з образами.
А ще разом з незвичним даром у Євгенії прокинулися творчі здібності. Які унікальні речі з овечої вовни вона робить! Яскраві сумки, лагідні шалі. Їхня особливість у тому, що вовна сама по собі забирає негативну енергетику, а в контакті з руками пані Євгенії має особливий ефект: знімає втому, агресію зовнішнього світу. Спілкуючись з людьми, жінка помітила, що багато хто скаржиться на біль у суглобах та спині. Тому вирішила з вовни робити спеціальні наколінники та пояси. «Вони гріють, заспокоюють нерв – і болі минають», – наголошує жінка.
Пані Євгенія не любить про себе розповідати, але постійні телефонні дзвінки під час нашого інтерв’ю підтверджують, що її особлива сила допомагає людям.
– Бувало, що хтось просив проконсультувати телефоном, а я так не можу, – чесно каже. – Мені треба, щоб людина була біля ікон. Ніколи не беру фотографій і сама не фотографуюся, бо попаде зображення до поганих людей – біда може бути. Негативно ставлюся до тих, хто маленьких діток виставляє в Інтернеті. Мами, одумайтеся, на світі дуже багато злих очей!
Жінка переконана, що завжди і в усьому треба просити милості Божої. І хоч має чимало хатніх клопотів, знаходить час, щоб прийняти відвідувачів. Адже вважає, що мусить нести свій хрест, бо така воля Божа.
Руслана ТАТАРИН
