Головне фото ілюстративне
Незвичне, ще не досліджене атмосферне явище – сріблясті хмари, які, зазвичай, спостерігають над країнами за Полярним колом, вдалося зафіксувати і у нічному небі Луцька.
Рідкісні кадри у ніч на 30 червня 2021 року зробила журналістка Волинські Новини Вікторія Семенюк.
Сріблясті хмари – найвищі хмари на Землі. Вони утворюються, коли літні цівки водяної пари піднімаються до краю космосу на висоті 83 км (52 милі) і кристалізуються навколо розсіяних метеороїдів.
Для України це астрономічне явище є вкрай рідкісним, утім мерехтливі хмари, що світяться бірюзово-сріблястим кольором у нічному літньому небі все ж можна іноді побачити.
Проявляються вони на заході у сутінках, в періоди, коли Cонце неглибоко заходить за горизонт (не більше 13-16°), але ще продовжує підсвічувати західну частину неба. Або на сході, коли тільки починає підніматися із-за горизонту на світанку. У Північній півкулі спостерігати їх можна в літні місяці – це червень і липень на географічних широтах від 48° до 65°, в Південній півкулі – грудень і січень на широтах від 45° до 65°.
Вчені й досі не вивчили і не зробили остаточних висновків щодо природи і характеру поведінки сріблястих хмар. Це порівняно молоде метеорологічне явище – не існує даних про їх спостереження до 1885 року. Так, 136 років тому вперше звернув увагу на ці об’єкти 8 червня 1885 року німецький дослідник Т. Бакгауз.
Так що ж це за утворення – сріблясті хмари, коли вони спостерігаються, чому та як виникають?
З’являються сріблясті хмари між березнем та жовтнем, але найчастіше – між кінцем травня та серединою серпня. Максимум видимості практично завжди припадає на початок липня. Як ми вже розповідали, їх можна бачити як звечора, так і зранку.
Досить рідкісні атмосферні явища, подібні до хмар, розташовані в мезосфері на висотах між 76 та 85 км. Вони утворюються за температури нижчої −120 ° С. Це означає, що сріблясті хмари утворюються переважно в літній час, коли мезосфера, всупереч інтуїтивному очікуванню, є найхолоднішою. Вони складаються з дрібних кристалів водяної криги діаметром до ста нанометрів, але можуть бути утворені також з водяної пари.
В той час як звичайні хмари у нічному небі виглядають темними, або взагалі зникають, сріблясті хмари виглядають підсвіченими і через них зазвичай проглядаються зірки. Вчені до цих пір сперечаються про природу сріблястих хмар, які, на відміну від низьких тропосферних хмар, знаходяться в зоні активної взаємодії земної атмосфери з космічним простором. В даний час сріблясті хмари є одним з основних джерел інформації про рух повітряних мас у верхніх шарах атмосфери.
Сріблясті хмари є дуже цікавим об’єктом для наукових спостережень. Їх вивчають з Землі та космосу за допомогою ракетних зондів та супутника AIM (Aeronomy of Ice in the Mesosphere), який запущений NASA 25 квітня 2007 року. Він вивчає сріблясті хмари з орбіти.
Зокрема, у 2018 році місія космічної агенції, названа PMC Turbo, проходила в липні протягом п’яти днів. За цей час камери NASA зняли рідкісне атмосферне явище – мезосферні хмари, також відомі як сріблясті.
«Відзначається, що мова йде про вкрай розріджені хмари, що виникають в мезосфері на висоті 80 кілометрів. Вони складаються з кристалів льоду, проте до сьогодні не до кінця досліджена природа їх ядер. Метеорологи віддають перевагу гіпотезі, згідно з якою служать ядрами метеоритні останки», – йшлося у повідомленні NASA.
Однак, зовсім не обов’язково бути фахівцем NASA, щоб вести спостереження за цими неймовірно-естетичними небесними об’єктами, милуватись ними та досліджувати.
Для цього достатньо прокинутися орієнтовно за годину до сходу Сонця, озброїтися термосом із кавою або чаєм та пледом, і виїхати за місто – туди, де менше світлових шумів. Рідше сріблясті хмари можна спостерігати ввечері, за годину-дві після заходу денного світила.
Однак, 29 червня 2021 року унікальні хмари почали проявлятися саме вечірньої пори – близько 21:30.
Ми зафіксували їх утворення у селі Рованці, що під Луцьком. Утім, фотозйомка на камеру смартфону, м’яко кажучи, не передала усієї повноти небесного явища.
На щастя, поки мчали автівкою до Луцька за фотокамерою, поки підіймалися на дах, бірюзові хвилі у нічному небі не лише не зникли, а проявилися ще більше.
