«Волинська газета» неодноразово повідомляла про здобутки Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сьогодні наша розмова з ректором Анатолієм Цьосем продовжує актуальну тематику.
Візитна картка. Анатолій Цьось народився 2 січня 1966 р. у с. Любохини Старовижівського р-ну, що на Волині. Після закінчення Любохинівської середньої школи в 1983-му вступив до Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки на факультет фізичної культури. Протягом 1984-1986 рр. служив в армії. По закінченні строкової служби продовжив навчання в інституті. З 1989 р. працював на посадах викладача, старшого викладача, доцента, завідувача кафедри Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки (пізніше – Волинського державного університету імені Лесі Українки). У 1994-му в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. 19 лютого 2004 р. присвоєно вчене звання «професор».
Починаючи з 2005 р., займав посади професора, завідувача кафедри, проректора з наукової роботи, першого проректора, проректора з адміністрування і розвитку Волинського (пізніше СНУ імені Лесі Українки). У 2006-му в Харківській державній академії фізичної культури захистив науковий ступінь доктора наук із фізичного виховання і спорту. Працював у спеціалізованих учених радах для захисту дисертацій Волинського державного університету імені Лесі Українки, Львівського державного університету фізичної культури, Харківської державної академії фізичної культури, Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, в експертній комісії з освіти Державної акредитаційної комісії України. З 2018 р. – заступник голови експертної ради з фізичного виховання і спорту Вищої атестаційної комісії України, пізніше – Міністерства освіти і науки України. Також є членом секції з фізичної культури і спорту відділення вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. З 2019 р. – голова громадської організації «Товариство історії фізичного виховання і спорту України». За час науково-педагогічної діяльності опублікував 160 наукових праць, отримано 5 патентів й авторських свідоцтв. Науковий керівник 21 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. 22 січня 2019 р. Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». У січні 2020 р. обраний ректором СНУ імені Лесі Українки (тепер Волинського національного). За цей час університет стрімко додав у рейтингах.
Журналісти «Волинської газети» зустрілися з Анатолієм Цьосем і попросили відповісти на актуальні питання.
– Розпочалося літо. В багатьох – відпустки. Українці вже відпочивають. Хто в Туреччині, хто на Мальдівах, на Чорному морі або ж рідних озерах. Тільки Анатолій Васильович підписує договори про співпрацю то з директором Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька Ігорем Жмурком, то з головою Вишнівської територіальної громади, з лісоуправлінням. То Ви вже на серйозній міжнародній науково-практичній конференції. У стінах Волинського національного університету навчання ніби й закінчилося, в аудиторіях та гуртожитках стало тихіше, але навчальний процес триває у відкритих аудиторіях та конференц-залах світязького «Гарту». Ви гуртуєте наукову еліту України і ближнього закордоння. І для студентів є можливість попрактикуватися на природі. Радісно від того…
– Дякую. У першу чергу хочу сказати, що робота університету – цілорічна. В різні періоди пори року є різні завдання, які потрібно вирішувати в університеті. І якщо брати, наприклад, лютий, березень, квітень, травень, – то це період навчання. Якщо говоримо про кінець травня-червень – то це період підсумкової атестації, екзаменів, у тому числі й державних. Це й підготовка та видача дипломів, час акредитації університету. У кінці червня, липні, серпні розпочинається період вступних іспитів. В університеті, якщо відповідально ставитися до своїх обов’язків, повірте мені, у кожну пору року – літо це чи зима – є багато важливої і відповідальної роботи, яку потрібно ефективно виконувати. Крім того, є загальна стратегія розвитку університету. Коли ви говорите, що ми зустрічаємося з громадами, керівниками різних навчальних установ, то це свідома позиція університету. Ми формуємо ідеологію відкритого університету, який тісно співпрацює з владою, громадами, навчальними закладами, бізнесом. Чим кращою буде ця співпраця, тим ефективнішим буде університет, а отже й кращу освіту ми надаватимемо дітям. Для цього й підписуємо угоди, зустрічаємося з керівниками закладів освіти. Зараз нам потрібно показувати свою роботу та її ефективність громадам та людям для того, щоб будувати успішний університет.
– Анатолію Васильовичу, «Волинська газета» старається повсякчас тримати руку на пульсі вашого вишу, який долає все нові й нові наукові висоти, розширює географічні межі у підготовці спеціалістів, що трансформуються у світову глобалізовану систему. Ми з Вами неодноразово зустрічалися після того, як Ви очолили університет. Він значно піднявся у своєму рейтингу не тільки в Україні, а й серед європейських вишів. Що цьому сприяло? Чия в цім заслуга? Вас, як керівника, чи вашої команди, всіх викладачів? А можливо, так склалися обставини? Які успіхи на цьому шляху вже маєте і якою бачиться майбутня перспектива?
– У житті до всього потрібно ставитися дуже відповідально. Був рік, півтора досить жорстких коронавірусних обмежень. У таких умовах можна зупинитися і чекати вирішення ситуації, чекати поліпшення, якихось благ, а можна не зупинятися, а йти вперед, а краще – бігти. Ось такі ситуації, які не сприяють розвитку освіти, є дуже хорошим стимулом для переосмислення діяльності і для активного розвитку. І те, що університет значно поліпшив свої місця в рейтингах, – не випадковість, а цілеспрямована робота усього колективу. Неможливо мати ефективний університет, коли працює лише викладач, декан, проректор або ректор. Для того, щоб мати ефективний університет, треба щоб кожен працював на своїй ділянці роботи, чітко виконуючи свої посадові обов’язки. І коли кожен в університеті, починаючи від ректора і закінчуючи студентом, буде чітко виконувати свої посадові обов’язки, тоді будуть у нас і гарна якісна освіта, і хороші національні та світові рейтинги. Приємно, що ми за рік поліпшили своє місце у «ТОП-200 найкращих університетів України» на 30 позицій. Це надзвичайно велике досягнення. За останній рік ми піднялися з 58-го місця на 28-ме. За півтора ж року і взагалі – з 124-го на 19 місце. Але це заслуга всього колективу. У нас кожен добре робить свою роботу. І далі будемо працювати так само.
– Якщо би перевести це у військову термінологію, то вся ваша «освітянська рота» йде у ногу…
– Сподіваюся, що всі йдуть у ногу… Але це люди, колектив… Робота з людьми вимагає індивідуального підходу… Потрібно багато слухати, а мало говорити. Дуже важливо інколи просто вислухати людину. Хоч це багато сил відбирає, але це потрібно робити. І я не скажу, що вся «рота» чи то б пак увесь наш колектив, а це, вибачте, понад 700 разом з сумісниками викладачів та 526 працівників навчально-допоміжного персоналу, крокують у ногу. Але моє завдання, як керівника, не просити іти в ногу, не командувати-кричати «Ідіть в ногу», а створити такі умови, за якими йти в ногу буде краще і приємніше. І людина, іноді навіть не усвідомлюючи цього, йде в ногу, бо є такі умови праці. Якщо такі умови ми створюємо в університеті, він справді буде найкращим.
– Ви вже сказали про рейтинги і ми бачимо, що по багатьох позиціях, у різних зонах та групах Ви дуже добре рухаєтесь до десятки, намагаєтесь конкурувати з найвідомішими університетами. Але, ми, журналісти, бачимо, що університет бореться не тільки за визнання та рейтинги від експертів-науковців та освітян, а й підчас, ризикуючи їх втратити, все ж дбає за розвиток унікальних освітніх спеціальностей, стаючи першопрохідцем. Вас обрали ректором і до спеціальностей, які досі існували у Волинському національному університеті, додалося дві нових. Зраз у Лесиному виші вже 69 освітніх програм, готуєте фахівців 61 спеціальності. Чим викликана ця новація і як вона зустрінута в Міносвіти і науки України?
– Так, у нас було 69 освітньо-професійних програм, включаючи, що у минулому році ми розпочали підготовку медиків. І в цьому році вже є підготовка ще за двома, а точніше – за трьома новими освітньо-професійними програми. Перше, це дизайн. Тут все зрозуміло. Друге, що нема в жодному університеті України, це художня обробка бурштину. Це в межах спеціальності «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» створена освітньо-професійна програма «художня обробка бурштину». І в цьому році уже випускники шкіл будуть поступати на цю програму навчання. Ми, до речі, вже маємо контакти і з польськими фахівцями, у яких є великий досвід художніх виробів із бурштину, і я сподіваюся, що ми будемо давати дуже гарну освіту з цього напрямку. Тим більше, у нас підписаний договір з комунальним підприємством «Волиньприродоресурс» і є домовленості, що студенти будуть там і практику проходити, і навчатися, щоб знову-таки забезпечити гарну якість освіти.
І ще в цьому році відкриваємо одну програму, але – магістерську. Нема ніде в Україні такої. Називається «Клінічна психологія». Це також нова магістерська програма, яка буде готувати вузькопрофільних фахівців саме в цьому напрямку і, сподіваюся, буде хороша якість освіти.
– Тобто, час вимагає і Ви, приймаючи його виклики, створюєте нові можливості для навчання?
– Час вимагає думати, аналізувати ринок праці, робити висновки і, відповідно до умов праці, ринку праці, планувати такі спеціальності, які будуть затребувані у суспільстві, зокрема, й у нашому регіоні. І ось стараннями Волинської обласної ради і багатьох депутатів на Волині легалізовано видобуток бурштину і, я думаю, що нам так само потрібно легалізувати вироби із самого бурштину. Бо це ж елементарне питання економіки… Всі про це знають… Продавати сировину не так вигідно і добре, як самі вироби з цієї сировини. Вироби будуть значно дорожчими… Вони дадуть можливість створювати нові робочі місця в нашому регіоні, тому є перспектива і з точки зору економіки нашого регіону, і з точки зору підготовки фахівців для цієї галузі.
– Анатолію Васильовичу, якщо дизайнерів у нас на Волині все-таки досить багато і вони гарні, то «майстрів сонячного каменю», щоб виготовити якісні вироби із нього, ми не знаємо… Ще складніше з психоаналітиками… Де ж Ви берете для цього викладачів, де шукаєте таких рідкісних фахівців?
– Це дуже важке і складне питання. Що стосується сонячного каменю, то багато базових фундаментальних дисциплін вивчаються на факультеті культури і мистецтв. Тобто для того, щоб робити вироби з бурштину, потрібно уміти робити рисунок, композицію, знати багато базових речей, які вивчаються в образотворчому мистецтві. І таких дуже гарних фахівців ми маємо. Що стосується безпосередньої роботи з бурштином, а спочатку це буде робота з якимись технічними засобами, наприклад, з пластиком, який трохи подібний до нього, то вже проводимо консультації з КП «Волиньпродресурс», щоб знайти і залучити таких фахівців для викладання. Дуже сподіваємося на контакти з Польщею. Зараз підготували листи, надіслали і польським фахівцям, і в польські університети, де проводиться відповідна підготовка. Є вже відповіді. Вони зацікавлені в такій співпраці… Тож будемо запрошувати фахівців і з Польщі.
– Ви хочете своїх фахівців «глобалізувати» до того світового процесу, який зараз відбувається, щоб вони відповідали усім рівням, їхали в будь-яку країну і там знали, що це висококласний спеціаліст.
– Я не знаю, чи глобалізувати, але польський досвід щодо виробів з бурштину – дуже добрий. Якщо брати Гданськ та інші міста, є багато підприємств, людей, які цим займаються. В Україні цього нема і нам, звичайно, досвід їхній потрібно вивчити, перейняти і реалізувати. І коли у нас будуть відповідні фахівці, можна буде далі працювати і розвиватися вже самостійно. Зараз же важливо і самостійно розвиватися, і враховувати європейський досвід, впроваджувати його у нас, в університеті, зокрема.
– А як ваші новації сприйняли в профільному Міністерстві? Пішли назустріч? Університет же буде готувати нові спеціальності… Йому потрібно дати більші кошти…
– З коштами питання дискусійне. Справа в тому, що зараз Міністерство науки та освіти розділяє спеціальності на регульовані і нерегульовані. Для того, щоб проводити підготовку за регульованими спеціальностями, а це медицина, наприклад, фізична терапія, державна безпека, потрібно відповідно мати ліцензію і пройти акредитацію… На нерегульовані спеціальності університет має право в рамках ліцензійного обсягу самостійно проводити таку підготовку у межах тої автономії, яку ми маємо. Потім, звичайно, університет зобов’язаний пройти акредитацію на відповідність якості підготовки відповідно до тих державних стандартів, які є. Тому міністерство не заперечує, що ми проводимо таку підготовку. Головне, щоб була хороша якість освіти. Оце найкращий показник, який має бути і для міністерства, і для наших громадян.
– Думаємо, у Вас у запасі є ще п’ять-десять таких спеціальностей… Що це має бути?
– Не готовий на це зараз відповісти. Все залежить від того, як буде розвиватися економіка України та ринок праці… Нові спеціальності будуть відкриватися у залежності від потреб ринку. Думати ми можемо будь-що, але чи будуть затребувані такі фахівці? Мабуть, ні. Тому зараз наші економісти, працівники аналізують, які ще спеціальності можуть бути конкурентними і дуже затребувані на ринку праці… Такі будемо і відкривати.
– Не так давно Ви зустрічалися з академіком, нашим земляком Миколою Жулинським. Якщо не секрет, про що велася розмова?
– Була дуже приємна зустріч з Миколою Григоровичем. Ви знаєте, що цей рік – рік Лесі Українки. Це рік ювілейний, 150-річчя з дня народження нашої славетної землячки. І університет максимально яскраво та прекрасно проявив себе у підготовці до цих свят. Найвизначніше те, що Лесин виш виграв тендер і підготував повне академічне зібрання її творів у 14-ти томах. Це історична подія! Цей факт стане надбанням не тільки нинішніх, а й майбутніх поколінь. Це засвідчує, що Волинь дійсно унікальна. Микола Григорович дуже високо оцінив рівень підготовки цього академічного видання творів Лесі Українки. Сказав, що це дуже потужна, якісна та хороша робота. І це навіки. Далі ми говорили про наступні спільні проєкти щодо підготовки академічних зібрань інших класиків. Дуже цікава, гарна та предметна розмова, яка матиме хороші позитивні наслідки.
– Яка кількість науковців була задіяна в підготовці цього унікального в своєму роді лесезнавчого видання?
– Усього до цієї колосальної наукової роботи ми залучили 28 творчих особистостей. У переважній більшості – це працівники нашого університету. Але до видання були залучені й фахівці з інших вишів, які раніше займалися вивченням спадщини Лесі Українки. Зокрема, з Києво-Могилянської та Острозької академій, зі Львова та інших наукових установ. Редколегія була надзвичайно потужна. До її складу ввійшли Ірина Констанкевич, Оксана Забужко, Віра Агеєва, крім того – Юрій Громик і Сергій Романов. За рахунок того, що окрім вдало підібраного складу редколегії, було правильно сформовано завдання, підібрані групи, політика видання, воно стало унікальним. Надзвичайно важливо, що воно будувалося не на основі того радянського видання, що вийшло друком у сімдесятих роках минулого століття. Ці роботи не бралися до уваги при підготовці цього чотирнадцятитомника. Основу становили рукописи Лесі Українки. Усі тексти знову-таки були відновлені за рукописами поетеси, а не за радянськими зразками. Якщо якогось рукопису не вистачало, хоча всі вони оцифровані, то його поновлювали за прижиттєвими виданнями Лесі Українки. І за рахунок того, що фахівці працювали із рукописами, це видання є абсолютно таким, яке колись бачила сама співачка досвітніх вогнів. Воно є надзвичайно унікальним.
– Спливло на думку символічне порівняння. Багато хто говорить, що наш український народ потрохи зменшується, бо народжується менше, ніж вмирає. А наскільки Вам вдається поповнювати студентську сім’ю? Скільки студентів випустили, куди вони пішли чи знайшли свою роботу не тільки в нас, а й, може, в Європі, бо ж багато Ваших студентів мають подвійний диплом? І скільки прийде у Лесин виш року нинішнього?
– Дуже складне питання, оскільки прогнозувати у наш час дуже проблематично у будь-якій сфері, тим паче, якісь події. Перше, що до випуску й набору. Дякуючи Богу і дякуючи хорошій роботі колективу, в минулому році ми десь на 600-700 студентів набрали більше, ніж випустили. І це хороша тенденція і добра ознака для ефективного розвитку університету. Зростання відбулося за рахунок вступу на перший курс з підготовки бакалаврів. Не можу сказати, скільки прийде в цьому році, про це ми поговоримо уже у вересні, але я дуже сподіваюся, що за рахунок ефективної діяльності університету кількість тих, хто прийде до нас, значно перевершить кількість випускників. Чому так думаю, бо знову повертаємося до тих критеріїв конкурентності, які має наш університет. Це і матеріальна база, і подвійний диплом, і хороша якість освіти, і розвиток дуальної освіти, і прогрес у рейтингу університету. Усі разом конкурентні переваги дадуть нам хороший набір і хорошу якість освіти.
– У минулому номері ми вмістили розповідь про молодого юнака-паламаря Жидичинського монастиря Дмитра Скорубського, який отримав патент на переробку паперових відходів. Коли наша колега-журналістка запитала, куди він думає поступати, то він так сказав: «Я прийду у Волинський національний університет ім. Лесі Українки». Вибрав фізико-хімічний напрямок. Це знаково і цікаво. Водночас свідчить, що ваш виш не тільки оцінюють науковці за різними напрямками, але й майбутні абітурієнти. І оцінюють дуже високо.
– Дуже приємно це чути, бо всі ці конкурентні переваги спрямовані на найголовніше: дати хорошу і якісну освіту. І якщо майбутній студент аналізує діяльність та має хороший досвід і обирає саме наш університет, то очевидно, що працюємо в потрібному напрямку.
– Ми починали розмову з відпустки. Давайте ще раз повернемося до цього питання. Якраз розпочинається літній відпочинковий період. Де його проводять викладачі вишу? Ви особисто з сім’єю якому виду відпочинку надаєте перевагу: їдете на море, обираєте Світязь чи Карпати, відкриваєте для себе нову країну чи просто любите посидіти з вудочкою на березі тихоплинної річечки чи невеличкого озерця?
– Кожен викладач проводить відпустку там, де вважає за потрібне. Кожен любить з вудочкою посидіти… Хтось провести час на дачі, а хто їде на море чи в іншу країну. Це справа індивідуальна і кожен відпочинок є правильним у залежності від психоемоційного стану людини, психомоторних якихось якостей…Тут головне, щоб люди відпочивали. А вже де, то кожен вибирає собі сам. Що стосується мене, то ми любимо все-таки відпочивати сім’єю. Раніше, коли діти були менші, їздили з дітьми. Зараз вони мають свої сім’ї й відпочивають окремо. Ми маємо хороше коло друзів і часто їдемо відпочивати чи на море, але в межах України, хоч іноді виїжджаємо і за її межі… Що стосується цьогорічної відпустки, то у мене вона буде невеличка. В межах двох тижнів. Ми будемо в Україні. Поїдемо на озеро. Посиджу я з вудочкою… Тобто далеко їхати не плануємо. Можливо, десь вже осінню буде наступна частина відпустки, то поїдемо за межі України. А зараз потрібно бути на місці, бо йде вступна кампанія й інколи потрібно приймати дуже швидкі рішення.
– Медики знову прогнозують спалахи коронавіруснорї хвороби на вересень-жовтень. Чи не передбачено, що освіта знову розпочнеться у форматі онлайн?
– Якби це сказати чесно і в межах політкоректності. Скажу так. Університет готовий до розвитку освіти у будь-якому напрямку. Чи в межах нормального очного навчання, чи поєднувального, коли частина навчання іде онлайн, а частина – очно-офлайн, як зараз модно казати. Чи в межах дистанційної форми навчання. Політика університету така, що ми будемо максимально працювати, щоб заняття проводилося традиційно очно. Всі інші форми навчання можуть бути дуже ефективними, але додатковими до традиційної системи навчання. Отже, ми будемо старатися навчатися очно. Коли студент бачить викладача, викладач бачить очі студента, то може відповідно змінювати темп, ритм, інтонацію голосу і пояснювати краще і ефективніше. Знаєте, головним, з моєї точки зору, все-таки є імунітет людини… Потрібно думати, хоча й певні обмеження важливі, про зміцнення імунітету за допомогою правильної організації способу життя. Де є і оптимальний відпочинок, і раціональне збалансоване харчування, і оптимальна раціональна рухова активність… Тоді людина буде менше хворіти і буде максимально якісно і ефективно працювати. А що людина буде хворіти, про це я часто кажу студентам, – це нормально. Людина створена недосконалою і ми хворіємо. Хвороба – це певна реакція організму на якісь зовнішні подразники… Ми завжди будемо хворіти, але потрібно цього не боятися, але разом з тим створювати усі умови, щоб мінімізувати оцей елемент можливого захворювання. Ось і все.
– Ваше інтерв’ю у газеті будуть читати абітурієнти та студенти… Що б хотіли їм сказати? Що їх чекає у новому навчальному році? Студенти роз’їхалися на канікули, а працівники роблять ремонти у навчальних корпусах та гуртожитках, на спортивних майданчиках. Наскільки інфраструктура буде підготовлена, щоб вони почувалися у вас комфортно?
– Підготовка до нового навчального року – це дуже важлива складова університету і вона передбачає різні компоненти. Це створення або ремонт матеріальної бази. Зрозуміло, що у нас є що ремонтувати. Таке враження, ніби цей процес безконечний. Весь час щось ремонтується. І це завжди ми будемо проводити, бо це необхідно для створення оптимальних умов для навчання. Друге, це навчально-методичне забезпечення студентів, які прийдуть на навчання. І тут також іде підготовка і методичних різних рекомендацій, і навчальних посібників, і закупка літератури для того, щоб студенти мали з чим працювати. Далі – це навчальне обладнання, різні прилади. Це досить дороге сучасне обладнання, але дуже необхідне. Щоб ви розуміли, наскільки це важливо і як університет цю роботу робить, скажу, що два тижні тому ми купили анатомічний стіл. Це такий великий планшет для вивчення анатомії і фізіології людини. Це – для студентів-медиків, біологів, фізичної терапії і фізичної культури. Так ось, цей стіл коштує 908 тис. грн. Майже мільйон гривень! Це також частина підготовки до нового навчального року і взагалі до навчання, що є надзвичайно важливим в роботі університету. Університет буде готуватися і створювати умови. А якщо говорити, що б я сказав майбутнім студентам, так щонайперше – вступайте в університет, який має хороші традиції і який має добрі темпи розвитку. Саме таким університетом є Волинський національний університет імені Лесі Українки. Ми маємо і зберігаємо волинські, європейські, світові освітні традиції. І ми найкращі в Україні за темпами розвитку. Це перше. І друге. У нас не лише надають якісну освіту, а створена система реалізації своїх потенційних можливостей для кожного студента. Як казав мій вчитель Віктор Іванович Завадський, щоб кожен в університеті знайшов себе. Навчання – для всіх, але, крім того, хтось займається науковою роботою – створюємо найкращі умови для занять науковою роботою, хтось займається волонтерством, має такі здібності, створюємо для таких дітей, студентства максимальні можливості для волонтерства. Хтось захоплюється громадською роботою, слава Богу. Спортом – теж. Наше завдання – дати можливість, щоб кожен студент знайшов себе, тоді він матиме дуже хорошу освіту і досвід, щоб якісно працювати.
– Анатолію Васильовичу, фактично ви маєте другий літній університет… Маємо на увазі базу «Гарт» на Світязі. Які наукові конференції, формальні і неформальні зустрічі з науковою елітою там передбачені? Що буде у цьому літньому другому університеті?
– Ця база надзвичайно ефективна, якісна і досить добре працює. Зараз був період наукових конференцій. З кінця травня і впродовж червня викладачі були на роботі і на Світязі проводилося досить багато наукових конференцій. З різноманітних напрямків – економіки, права, фізичної культури, географії й інших наук. Приїжджало багато фахівців. Нещодавно була конференція, присвячена 150-річчю від дня народження Лесі Українки. Зокрема, як вже говорили, приїжджав на цю конференцію Микола Жулинський і багато визначних науковців, які вивчали питання творчої спадщини Лесі Українки. Також на базі «Гарт» проводяться студентські практики. 200-300 студентів були на базі «Гарт» і проходили практики. Це студенти-екологи, біологи, географи… Там є своя певна програма. І на що я звернув увагу і порадів, що студенти проходили практику безкоштовно, що є надзвичайно правильним і добрим знаком. Третє, це спортивні змагання і навчально-тренувальні збори зі спорту. Мені надзвичайно приємно, що сьогодні я був на Світязі на нашій базі і брав участь в урочистому відкритті чемпіонату України з шашок для осіб з інвалідністю. Він проходитиме впродовж тижня. Це ще одна складова. Через тиждень-два на Світязі розпочинається відпочинковий сезон. Кожен викладач може взяти путівку і до сімдесяти днів відпочити сам чи зі своєю сім’ю на базі «Гарт». Осінню ми знову повертаємося до конференцій, спорту, коли «Гарт» працюватиме у своєму звичному науково-спортивному і рекреаційному реноме.
– Дякуємо Вам за цікаву розмову і бажаємо успіхів.
Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
