Священик із Золочева опікується людьми із інвалідністю. Михайло Сукмановський робить все, аби особливі діти та дорослі почувалися повноцінними членами суспільства. Тож у парафіяльному домі вони виготовляють свічки, а неподалік Золочева в селі Підгір’я отець впроваджує унікальний для України проект. Там навчають людей з інвалідністю сироваріння та роботи на фермі.
Отець Михайло – за пароха в Золочівській церкві Блаженного Миколая Чарнецького. Тут у парафіяльному домі знаходить місце для всіх. Утім найперше опікується людьми з інвалідністю.
Спершу виник проект, який впровадив отець для людей із синдромом Дауна чи іншими ментальними розладами – це свічкова майстерня.
«Цей будинок, він як така рукавичка, яка стала для всіх притулком і розрослася. Свічкова майстерня виникла для того, щоб вони могли мати можливості покращувати моторику рук і одночасно були зайняті. Вона також частково дає нам утримання, бо люди придбають свічку і це дає можливість нам організувати якесь дозвілля для дітей», – розповідає священик Михайло Сукмановський.
А ще в парафіяльному домі отець Михайло облаштував соляну кімнату та басейн. Діти зі спільноти можуть приходити сюди безкоштовно, коли забажають. Інші ж – за платню. Так заробляють на утримання будинку.
«Просто просити, щоби дали – це одне, а коли ти щось робиш і реалізовуєш – зовсім інше, людям це подобається, що ми не просто прохачі, а ми ще щось робимо», – додає отець.
Загалом зараз отець опікується 60-ма сім’ями, де є діти чи молодь з інвалідністю. Віднедавна їх ще й возить у село Підгір’я неподалік Золочева. Там впроваджують унікальний для України проект –«Сироварня при педагогічній фермі». Тож тут вже вчаться виготовляти сир. Щоб згодом влаштовувати на роботу людей з інвалідністю. Спершу навчання пройшли місцеві жінки — пані Ольга та пані Леся. Вже виготовляють десять видів сирів, серед них із базиліком, кмином, паприкою та навіть лавандою. А ще вишукані – з пліснявою.
«Ми його (з пліснявою – авт.) ніколи не їли, ми навіть не знали, що то таке є. Він нам спочатку був такий дивний, але якщо його розпробувати, то звичайний файний сир», – розповіли жінки.
Навчилися виготовляти сир самі, а тепер навчають і молодь з інвалідністю. Учні захоплені процесом. Хоча словами сказати їм не так легко, втім емоцій не приховують.
Тут вчать не лише виготовляти сир, але й працювати на фермі. Вона поруч. Туди йдуть із особливим задоволенням. І болото – не перешкода. А на фермі живуть і кози, і вівці, і навіть коні.
Усе це вдалося зреалізувати, бо проект отця підтримав уряд Люксембургу і профінансував 60% усіх витрат.
«Тут йде навчальний процес. Тобто не десь там за партою з зошитом, а сюди ми можемо привозити, показувати техніку, овець, коней, поні. Що вони їдять, як вони пахнуть, як це молоко, яке потрапляє на стіл тут пахне, а як там смакує», – розповідає отець Михайло.
«Емоції тут просто не передати. Ми дуже раді, що дитина тішиться, що дитина з радістю їде, хоче спілкуватися, дитина справді розвивається в суспільстві. Вони себе почувають повноцінними дітьми», – розповіла Наталія, мама хлопця з інвалідністю.
І це відчуття варте того, щоби не зупинятися й надалі. Отець зі спільнотою готовий долати дороги, навіть якщо це непроїзне болото. І дуже сподіваються, що колись таки вдасться здолати найважчу відстань — байдужості та неприйняття.
«Ми би хотіли, щоб якось до нас направду держава хотіла повернутися лицем і допомогти у цьому. Щоб нас побачили, щоб нас почули», – додає отець.
