Днями Європейський суд з прав людини виніс безпрецедентне рішення – визнав правомірним адміністративне покарання батьків за відмову вакцинувати дітей за календарем щеплень. «У першому рішенні Європейського суду з прав людини щодо обов’язкової вакцинації дітей Суд не встановив факту порушення конвенції про права людини», – повідомив ЄСПЛ. Таке рішення було прийняте після того, як до суду поскаржилися родини із Чехії: одні через те, що отримали штрафи після відмови вакцинувати дітей, а інші через те, що навчальні заклади не захотіли приймати дітей без щеплень. Як бачимо, суд підтримав жорстку позицію Чехії у цьому питанні.
Відтак, Укрінформ дізнавався, чи може Україна теж піти цим шляхом.
Україна вже підтримала позицію ЄСПЛ
Слід зауважити, що йдеться саме про планову вакцинацію, ефективність і безпечність якої давно доведена науковою спільнотою. У Чехії вакцинація обов’язкова проти дев’яти захворювань, зокрема проти правця, коклюшу, кору, дифтерії…
Годі й казати, що рішення Європейського суду явно не припало до душі антивакцинаторам. Адже суд зауважив, що чутливість цього питання не обмежується поглядами тих, хто не погоджується з вакцинацією. Суддя ЄСПЛ від України Ганна Юдківська детальніше пояснює таке рішення: суд нагадав зобов’язання держав ставити найкращі інтереси дитини в центр усіх рішень.
Метою імунізації є захист кожної дитини від серйозних захворювань, що у більшості випадків досягається завдяки повному графіку щеплень. Ті, кому протипоказані щеплення за станом здоров’я, опосередковано захищені, доки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією. Тож, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення та підтримання колективного імунітету, або колективний імунітет не допомагає через природу захворювання (наприклад, правця), національні органи влади можуть обґрунтовано запровадити політику обов’язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань. Щодо не допуску невакцинованих дітей в навчальні заклади, то судді зазначили, що ці заходи носять захисний, а не каральний характер.
Яка ж позиція України в цьому питанні? Останнім часом наша держава теж стає більш жорсткою, як і інші країни в Європі. Днями Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що відсторонення від шкільних занять учнів, які не отримали необхідні щеплення, не порушує їхнє право на освіту (таку сувору вимогу в Україні було запроваджено з вересня 2018 року спільним наказом МОЗу і МОНу через погіршення епідситуації). А чинним законодавством передбачені різні форми здобуття освіти, окремі з яких можна реалізувати без відвідування закладу освіти.
Власне, кількома тижнями раніше Верховний Суд України ухвалив подібне рішення, як і ЄСПЛ, підтримавши відсторонення від занять не щепленої за віком учениці. У своєму рішенні судді опиралися на 53 статтю закону України про освіту, згідно з якою учні мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, а також зобов’язані відповідально ставитися до власного здоров’я та здоров’я навколишніх.
Про штрафи говорити ще зарано, але це не значить, що можна ігнорувати суспільство
Член національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики Федір Лапій говорить, що у Європі можуть не лише штрафувати за відмову від вакцинації і не допускати до шкільних колективів, а й навіть позбавляти батьківства, звісно, якщо в комплексі йдеться про порушення права дитини на безпеку. У Австралії, якщо батьки відмовляються від вакцинації, можуть забрати виплату при народженні дитини. Чи варто розглядати такі можливості і в Україні?
Пан Лапій відповідає, що це доцільно, коли йдеться про дотримання балансу справедливості. «У конституції чітко зазначені права і обов’язки, що є не лише у громадян, а і в держави. Держава має виконувати взяті на себе обов’язки, і тоді вона має право вимагати виконання обов’язків від громадян. З 2014 року громадяни почали потроху контролювати виконання обов’язків державою, і держава тепер має право висувати претензії до виконання своїх обов’язків громадянами. Адже держава ухвалила закон про фінансові гарантії медичної допомоги», – каже імунолог.
Утім, експерт додає, що про введення штрафних санкцій за відмову від вакцинації, зокрема від ковіду, можна буде говорити, коли у державі буде введений механізм компенсацій у випадку побічних дій щеплень.
Скільки наразі відвертих антивакцинаторів є в Україні, і чому їм досі надають трибуну?
За різними оцінками, їх від 1% до 5%. Федір Лапій додає, що згідно соціологічними даними, ще близько 60% тих, хто сумнівається в необхідності щеплень. Щоправда, тут йдеться не про планові щеплення дітей, а про захист від коронавірусу.
У цілому ж антивакцинальні настрої в останній десяток років лише посилювалися. За даними Центру громадського здоров’я, якщо у 2009 році близько 80% дітей до року були щеплені від поліомієліту, дифтерії і кору, то згодом їхня кількість різко зменшилась. У 2014-му 40% дітей мали щеплення від поліомієліту, у 2016-му – 20% від дифтерії і 45% від кору.
Після активнішої роз’яснювальної роботи у 2019 році ситуація покращилася і рівень охоплення обов’язковими щепленнями дітей до року став найвищий за попередні 7 років, каже Тимофій Бадіков, виконавчий директор ГО «Батьки за вакцинацію». Але він відмічає, що останнім часом антивакцинатори стали дуже організованими, чітко прослідковується, що їхня робота стала більш системною, а отже кимось фінансується. «Їхній вплив позначається і на тому, що тепер дорослі люди не хочуть вакцинуватися не лише від ковіду, а й від правця, дифтерії (таке щеплення робиться кожні 10 років)», – каже Бадіков.
Він додає, що інформбезпека в поширенні міфів про вакцинацію в нинішніх умовах в Україні дуже важлива. «Навіть Фейсбук і Ютуб посилили свою інформполітику, щоб не надавати майданчик антивакцинаторам. Україна теж має це зробити, бо поки що у нас антивакцинаторів без проблем запрошують на телевізійні шоу. Також це питання і до деяких політиків, які на не допуску дітей до шкіл через відсутність щеплень вирішили зробити піар, чим теж сприяли поширенню антивакцинальних настроїв», – підсумовує Тимофій Бадіков.
