Мама померлої від раку Аріни Самчук напила зворушливий пост про донечку на своїй сторінці у мережі Facebook.
“Моє Янголятко, Моя Принцеска, Моє Все
Тебе вже немає з нами… Ти в іншому житті, де нема хвороби, ні болі,ні печалі, ні зітхання, ні смутку,а життя безкінечне… Прошу у Бога і молю щоб ти була в Царстві Небесному,моє янголятко
там де завжди тепло, світло, безтурботно, де ти будеш споживати вічні блага Господа, там тобі буде добре і ти будеш споглядати за всіма нами зі хмаринок
Немає гіршої болі ніж бути без тебе
,це для мене як сон, сон,в який я досі не можу повірити, повірити в те, що я ніколи більше не зможу до тебе доторкнутися, тебе обійняти і міцно приголубити, поцілувати твої теплі губки та подивитися в твої ніжні та самі найгарніші оченята…залишається тільки цілувати твій образ на фотографії і говорити з ним, наче з тобою….Навіть 10,5 місяців реанімації і коми, те що ти стільки часу не була вже дома, але кожними днями я була у тебе і тримала тебе за ручку, і доглядала за тобою не полегшили цій біль утрати, з цим просто неможливо змиритися і я не знаю як з цим жити, тому що кожну мить, кожну секунду я думаю тільки про тебе, щоб я не робила, чим би не займалась, ти завжди в моїх думках і рана в середині ніби стає все більша і більша, тому що це неможливо прийняти, що ти не зі мною, що ти була і тепер тебе нема, це просто нестерпна біль…. Люди добрі, мої друзі, знайомі і навіть ті, кого я не знаю особисто, я хочу вам усім безмежно подякувати за вашу підтримку зараз, за те, що прийшли попрощатися з нашим Янголятком, Вас стільки багато написало мені теплих та щирих слів про Арішку,слів підтримки для мене та за те, що ви молитесь за неї зараз, я щиро дякую вам за це І я дякую вам це те, що ви підтримували нас завжди під час хвороби, що ви допомагали нам боротися з цією безжалісною хворобою, яка не дала нам шансу на життя, але ми боролися як могли всі ці 9 років і зробили все, щоб її подолати! Ви підтримували нас всім чим можна було, фінансово, морально, фізично, молитовно, хто чим міг, інформацією, яка направляла нас на правильний шлях до боротьби, словами підтримки та просто тим, що ви були поряд з нами в такий важкий момент нашого життя, це реально було не життя, а постійна боротьба за те, щоб жити… Я щиро дякую за це кожному з вас і не забуду про це ніколи, низький вам уклін за це друзі“
