Марина Горбацька з селища Котельва Полтавської області була на заробітках у двох країнах – Польщі та Естонії. У першій працювала на меблевій фабриці, в другій – на фабриці шоколаду.
Про це йдеться в матеріалі Gazeta ua.
“Була в Польщі два місяці. Склалося погане враження про цю країну. Про Естонію та тамтешніх жителів можу розповідати тільки плюси. Приїздиш у Таллін, одразу відчуваєш, що ти – в Європі. По вулицях їздять нові, комфортні трамваї й автобуси, всюди електронні квитки. Водії – в костюмах із краватками”, – говорить Марина.
Також вразило, що люди, які займаються фізичною працею, в Естонії в пошані.
“Молоді колеги-естонці брали в кредит квартиру в новобудові, без проблем виплачували позику. Так само й машину. Бо на зарплату в 1000 євро кожен може це собі дозволити”, – продовжує вона.
Неприємні сюрпризи
Тим, хто їде на заробітки за кордон, потрібно бути готовими до чималих витрат. За вакансію посередники в Україні беруть 300-400 євро. На дорогу знадобиться більше 100 євро. Стільки ж коштує віза. Оренда квартири коштує приблизно 400 євро на місяць. Проїзд до роботи і назад в основному безкоштовний.
“Мені не подобалося, що наперед невідомо, з ким випаде проживати в квартирі. Роботодавці вважають, що це не головне. Бувають такі співмешканці, що важко описати – пиячать, палять у квартирі, смітять, приводять таких самих друзів. Скрізь нелегко. Але в кого немає стабільного заробітку в нашій країні, погоджуються і на такі умови”, – продовжує Марина.
Польща чи Естонія – де краще?
Потрапити на роботу до Естонії нелегко, бо країна невелика. І ринок праці теж. Польща – лідер серед країн, які запрошують на роботу українців.
“В Естонії зміна тривала 8 годин. У Польщі доводилося працювати по 12. Плюс була робоча субота. В Естонії я не перевтомлювалася. Збирала коробки на фабриці шоколаду. До зарплати давали премію – плюс 10%”, – говорить українка.
Робота в Польщі виявилася менш привабливою і з точки зору заробітків.
“У Польщі в перерахунок на гривню заробила 15 тисяч гривень, в Естонії – 26 тисяч”, – каже Марина.
Говорить, якби в Україні була така зарплата, то не їхала б на заробітки.
“Ідея уряду про видачу гранту до 150 тисяч заробітчанам на відкриття власної справи, аби ті залишалися працювати вдома, виглядає привабливою. Якби мені дали такі гроші, я б закупила все необхідне і надавала послуги з електроепіляції. Зарплата вдома була б менша, ніж за кордоном. Але якщо врахувати, скільки доводиться витрачати на дорогу, оренду житла, ліки в іншій країни — то різниця виходить невелика. Крім того, я б своїх синів бачила щодня. А не пропадала б за кордоном по півроку”, – додає українка.
