Луцьк, Варшава та французьке Монпельє – три міста, дві розірвані долі та одна болюча зрада.
24-річна Діана Ковалік – родом з Волині, але протягом тривалого часу живе у Польщі. Мама дівчини мала наркотичну залежність. Жінка навіть не знала від кого народила доньку – вона їй була непотрібна. Однак, дівчинка назавжди запам’ятала слова покійної бабусі, які почула у дитинстві – мама народила і покинула ще одну доньку. І тепер, у дорослому віці, волинянка вирішила розшукати рідну сестру, – передає ІА Волинські новини.
Про історію доль двох сестер розповіли у ефірі шоу «Таємниці ДНК» на телеканалі СТБ.
Про свою маму Наталю 24-річна Діана Ковалік мало що знає. Змалечку дівчина зростала в інтернаті. Її мати померла молодою, а з величезної родини не знайшлося нікого, хто б прихистив або хоча б інколи провідував маленьку сироту.
«Я її навіть не сприймала як маму. Ніколи її не бачила. Щовечора мама втікала з хати через вікно, а я кричала, мовляв, бабо, дивися, мама втікає! З мамою ми були чужими людьми. Від сили бачилися разів десять. Вона або сиділа у в’язниці, або втікала. Мама померла, коли мені було 4 роки, від передозування наркотиків», – пригадує болючий епізод з дитинства жінка.
Коли дівчині було 7 років, не стало її бабусі. Діана й досі сумує за нею, згадує зі сльозами на очах. Після смерті бабусі дівчинка деякий час жила у своєї тітки. Але потім ситуація змінилася і її відправили в інтернат. Там вона познайомилася зі своєю названою мамою – пані Валентиною. У той час рідна тітка дитини, також Валентина, не захотіла прихистити сироту.
Названа мама, яка провідувала дівчину в інтернаті, привозила їй подарунки та одяг. Згодом жінка почала забирати дитину додому. Познайомила із власною донькою, яка на правах старшої сестри навчала Діану всьому, що могло б пригодитися у житті – прибирати, готувати, правильно складати речі тощо.
Про пані Валентину лучанка згадує з особливою теплотою. Каже, що запрошувала жінку й на власне весілля. Також вона була присутня у домі Діани після пологів – допомагала з новонародженими двійнятами.
Пані Валентина згадує названу доньку як дівчинку із довгою косою. Але згодом через воші косу в інтернаті обрізали.
«У інтернаті я була «дівчиною-пушинкою». Вихователі обзивали мене товстою, наказували менше їсти. Не вивчила параграф – стаєш раком на підлозі й вчиш. Няня сидить читає книгу, а ми вчимо. Нас тягали за волосся, принижували. Мені казали, що виросту й буду як мама. Коли мені було 15 років я втекла з інтернату. Ховалася у знайомих. Я планувала втечу давно, просто не виходило. Я боялась одного – щоб мене не знайшли і не забили. Я просила керівників інтернату відпустити мене після дев’ятого класу. Але мені відмовляли. Вочевидь, це було вигідно не всім. Але потім ця дівчинка, у якої я жила, подзвонила директору і розповіла, де я перебуваю. Мене забрали із поліцією. Протягом тижня мої документи подали в училище на спеціальність «різьбяр по дереву». Я кинула навчання й пішла на роботу прибиральницею. А згодом мій хороший друг позичив мені кошти на візу і ми з моїм хлопцем поїхали до Польщі – мити редиску. На вулиці холодно – льодяна вода тече на ноги. Я зустрічалась з хлопцем, але він знайшов іншу дівчину. І знову зрада…Я вирішила повертатися назад до Луцька. Була втомленою, засмученою і мимоволі заснула на вокзалі. А коли прокинулася – мій автобус вже поїхав. Пішла пити каву і якесь авто мене вдарило. Водій польською попросив мене не телефонувати до поліції, натомість, посадив у авто, завіз до себе додому, де його жінка мене покормила. Мені знайшли хостел і дали роботу. Свого майбутнього чоловіка зустріла в автобусі. Він сів поруч. І побачив, де я виходжу. Наступного дня Хуберт прийшов мене шукати – так йому сподобалась», – розповідає Діана Ковалік.
Діана каже, що, тікаючи від безгрошів’я та відчаю, опинилася у Варшаві, де й зустріла своє щастя. Тепер у неї є все те, про що могла лише мріяти – власна родина, затишне житло і чудові донечки.
Тривожить молоду маму лише одне – давня таємниця, яку вона почула у далекому дитинстві від покійної бабусі. Нібито незадовго до своєї смерті мама Діани народила ще одну дівчинку, яку назвала Карина і залишила в одному з пологових будинків Луцька. Жодного підтвердження цього факту лучанка не знайшла, але думка про те, що десь бідує її молодша сестра, не давала їй спокою.
Саме тому жінка звернулася за допомогою до журналістів.
У результаті розслідування журналісти вийшли на 22-річну Анну-Марію Марамоті, яка народилась в Луцьку і яку покинула матір одразу після народження. Пізніше маля всиновила пара із Франції. Як з’ясувалося, породілля, яка за документами уже мала старшу доньку, зовні була дуже схожою на матір Діани.
«Мені батьки постійно казали: так, ми твої мама й тато, але не ми тебе народили. Твоя батьківщина Україна і Франція. Тому, коли я почула, що хтось мене шукає з України, одразу подумала, що це або сестра, або біологічна матір», – зазначила Анна-Марія.
Вона зізналася, що уже прилітала в Україну, аби знайти сестру, але тих даних, що у неї були виявилось недостатньо
Журналісти розшукали лише одну дівчину 1999 року народження, яка народилась у Луцьку, і була покинута у будинку маляти.
Здивувало те, що мати дівчинки за документами вживала наркотики, як і матір Діани. Але, виявилося, що покинуту дівчинку звати не Карина, а Анна. І вона живе з прийомними батьками у Франції.
Дізнавшись, що дівчина з України шукає свою рідну сестру, Анна-Марія погодилась здати зразок ДНК.
«Я завжди думала, що якщо я когось і захочу зустріти, то тільки свою сестру», – зізналась дівчина.
Водночас, журналісти відшукали й чоловіків, з якими близько 25 років тому мати дівчини була у стосунках.
Перший, з ким вдалося зустрітися, був лучанин Валентин. Він досі живе у Луцьку й має власну родину. Працює на тутешній автозаправці. Під час розмови чоловік підтвердив, що добре знайомий з Наталією і має припущення, що Діана – саме його донька. Проте зізнається, що близьких стосунків у нього з дівчиною не склалося. Та все ж погодився пройти тест ДНК, аби дізнатися правду, сподіваючись, що це допоможе розпочати нову сторінку у відносинах із донькою.
Другий претендент на роль тата Діани, Роман, помер майже одразу після матері дівчини. Його рідний брат Андрій запевняє: Наталка була найбільшим коханням у житті Романа. Їхні стосунки тривали вісім років, поки жінка не пішла із життя. Пригадує, як брат няньчився із маленькою Діанкою, і каже, що був би радий кровній племінниці. Проте пригадує, що Роман ніколи не говорив, що Діана – його донька.
До студії телешоу Андрій приїхав разом із дружиною Наталею, адже обоє добре знали маму Діани. З її слів, вона була щирою, веселою, готовою всім прийти на допомогу.
«Вона була акуратною та охайною. Дуже красивою та ефектною. У Романа до неї були сильні почуття. А ось Наталя могла кинути його й піти когось іншого. Але закоханий чоловік усе їй пробачав. Коли ми із чоловіком повернулися із заробітків з Італії, то почули, що, мовляв, Наталка народила другу дитину і лишила. Але її ніхто не бачив», – розповіла дружина брата ймовірного батька Діани Романа.
За результатами тесту ДНК стало відомо, що рідним батьком Діани Ковалік є Валентин, який і донині мешкає у Луцьку. Водночас, генетична експертиза показала, що Анна-Марія та Діана – рідні сестри з ймовірністю у 99,9%. Утім, спільна у них лише мама. Валентин не є батьком Анни-Марії, як і Роман.
