На вулиці Чорновола, неподалік відділення «Нової пошти №2» в Рівному, оселилися дві бездомні жінки. Закутані, сплять прямісінько на вулиці. Рівняни підгодовують їх час від часу і просять піти до притулку. Проте жінки категорично відмовляються.
Про це розповіла рівнянка, косметолог Таліна Тодос.
«Історія про Зою та Юлію.
Навіть не знаю з чого почати…
Центр міста, вул.Чорновола, поруч Нова Пошта 2 , під будинком сидять дві жінки, на дворі вітер, моросив дощ. Зробила чай на роботі, винесла попити гарячого.
– Спаси Господи! – відповіла бабуся.
– Як Вас звати? Звідки Ви? Можливо потрібна допомога? – запитала я.
– Я Зоя, а це , – повернулась до жінки поруч,- Моя донька Юлія, ми з Харкова родом. Ні, дякую, нам нічого не потрібно, – відповіла бабуся і тремтячими руками взяла чай.
…. Я сходила в супермаркет і купила продукти, повернувшись віддала для старенької, слово за слово…і почула історію, яка ще довго стискатиме до болю моє серце.
Бабуся Зоя і її донька Юля, все життя прожили в Харкові. Юля – інвалід другої групи ще з дитинства , проблеми з зором, мали комунальну квартиру, яку дав завод , де бабуся Зоя пропрацювала все життя. Не знаю, як так склалось, але зі слів жінок, вони не приватизували квартиру, а коли питання стало про приватизацію (квартира доречі в центрі Харкова), їм вирішили допомогти далекі родичі це зробити, да і так допомогли, що Зоя і Юля опинились на вулиці .
Далі жінки поїхали в Київ, там жили у соц притулку, пенсію Юля і бабуся не отримували, бо також знайшлись «добрі люди», які і на цей мізер поклали своє око і ще били до того ж. Бабуся каже, що з притулку тікали, так як на вулиці боялись жити , жили на подвір’ї Київської Лаври….
Далі знову помандрували…. Гощанський монастир, прожили два тижні, допомагали вибирати картоплю, далі переїхали в Рівне, трохи побули в Корці, Дермані, бабуся казала , що спали на подвір’ї , а назад в Рівне ішли пішки, дійшли з Дерманя до Мізоча.
В монастирях їх наразі не приймають, так як зараз карантин, зупинились поки тут , під будинком….
Я пропонувала завезти їх у соціальний притулок, але не змогла переконати , так як, бабуся категорично відмовилась, сказала, що краще спати на вулиці, або під монастирем чи церквою, чим бути у таких місцях….»
В коментарях до посту рівняни пишуть, що теж купували жінкам поїсти і неодноразово переконували звернутися до соціального притулку на вулиці Жоліо Кюрі. В той же час інші наголошують. Що «жіночих» місць в притулку давно нема. Та й самі бездомні з вулиці Чорновола категорично відмовляються куди-небудь іти.
